Соціальні групи як елементи соціальної структури

Серпень 17th, 20123:43 am

0


Соціальні групи як елементи соціальної структури

Сутність соціальних груп

Соціальні статуси і ролі зв’язують людей певним соціальними відносинами. Часто вони продовжуються досить довго для того, щоб серед учасників цієї взаємодії склалася відносно стала сукупність очікувань щодо поведінки стосовно один одного. Коли ці відносини підтримуються у часі, вони перетворюють їх учасників на соціальну групу.

Соціальна група – це двоє чи більше людей, які ідентифікують себе один з одним і взаємодіють між собою упорядкованим шляхом через взаємовідносні статуси та ролі.

Люди об’єднуються в пари – сім’ї, стають друзями, збираються в церкві, створюють клуби, ділові підприємтсва тощо. Незалежно від форми група виникає з людей зі спільним досвідом, об’єктами симпатій та інтересами. Учасники соціальних груп, зберігаючи свою індивідуальність, також вбачають у собі особливе „ми”.

Соціальні групи мають дуже важливе значення у нашому житті. Найперший та найближчий досвід – це той, що людина отримує невеликих групах – у родині, у дитячій групі товаришування, у сусідському колі. У дорослому віці свій досвід людина найчастіше набуває також у спілкуванні з відносно невеликою кількістю людей, – навіть коли вона працює у великих організаціях – фабриках, заводах, інститутах. Соціальні групи мають відносно стабільні форми взаємодії між її членами і завдяки цьому декілька важливих характеристик:

– вони мають певні межі: ми відрізняємо людей, які є „усередині” та „ззовні” групи;

– ми надаємо групі об’єктивного існування, коли ставимося до неї й поводимося з нею як з існуючим предметом. У цьому розумінні соціальні групи – це соціально створювані реальності;

– група завжди має певну сукупність унікальних норм та цінностей, тобто певну субкультуру; або контркультуру;

– у членів групи формується почуття відданості або вірності групі, завдяки якому її члени відчувають, що разом вони становлять одиницю з певною ідентичністю.

Об’єднувальним фактором соціальних груп є однакове ставлення до якогось предмета, об’єкта чи явища, які використовуються для задоволення колективних потреб. Кожна група висуває, захищає і дотримується певних цінностей, на основі яких формуються механізми норм поведінки, групового контролю, рольова структура та ін. Є також спільні інструменти групового контролю, ієрархія влади, престижу, групових лідерів, структуровані відносини з ними іцщих членів групи. Важливою ознакою соціальної групи є також ставлення до інших, яке визначає колективну позицію, поведінку і свідомість. Зокрема, деякі соціологи як основу групової стабілізації і консолідації визначають „образ ворога”.

Соціальні категорії та скупчення.

При цьому не кожну сукупність індивідів можна назвати групою. Соціологи відрізняють соціальну групу від соціальної категорії та скупчення.

Соціальна категорія – це сукупність людей, що мають спільні ознаки, які вважаються соціально важливими (статуси). Найчастіше це такі ознаки, як стать, вік, раса, національність, громадянство, професія тощо. Приклади соціальних категорій: статеві – чоловіки, жінки; вікові – діти, молодь, люди зрілого та похилого віку; етнічні – українці, росіяни; мовні – україномовні, російськомовні; поселенські -городяни, селяни, буковинці; релігійні – православні, католики; професійні – студент, вчитель, водій. Люди з однаковим статусом, хоча і знають інших людей із подібним статусом, з більшістю з них не знайомі.

Інформація про соціальні категорії може мати важливе практичне значення. Наприклад, інформація про розподіл населення за віком дозволяє прогнозувати необхідну кількість учнівських місць у школах, майбутню частку пенсіонерів, ймовірний обсяг медичного обслуговування та багато іншого. Крім того, усвідомлення людьми своїх спільних рис, може мотивувати їх до взаємодії. А деякі спільні ознаки самі є умовами взаємодії. Особливо – спільна мова та спільне громадянство.

Скупчення – це одночасне зібрання в одному місці невідомих один одному індивідів. Пасажири у тролейбусі, натовп на вулиці, покупці у магазині, черга за квитками на залізниці, аудиторія на концерті – це приклади скупчень. У скупчення люди легко входять і легко виходять. Форми соціального упорядкування тут короткочасні. Отже, скупчення вирізняються анонімністю та нетривалістю існування. Але це не означає, що у соціальному житті скупчення маловажливі. При певних обставинах скупчення можуть перетворитися в соціальні групи.

Первинні та вторинні групи.

За критерієм типу відносин між їх членами соціологи поділяють соціальні групи на первинні та вторинні.

Первинна група – це мала соціальна група, члени якої пов’язані особистими й тривалими стосунками.

Приклади первинних груп: родина, коло друзів. Відносини в такій групі мають, як правило, емоційне підґрунтя, й саме існування ірупи є для її членів безумовною цінністю.

Поняття „первинна група” вперше застосував у 1909 р. щодо сім’ї видатний американський соціолог Чарльз Кулі у своїй монографії „Соціальна організація”. Пізніше соціологи стали застосовувати термін „первинна група” для позначення будь-якої групи, в якій існують особисті стосунки. З цієї точки зору, пара друзів або невелика робоча бригада, члени якої не тільки працюють, але й відпочивають разом, ходять один до одного в гості – все цс первинні групи.

Первинна група виявилась дуже стійким формуванням, що у сучасному суспільстві виконує роль сполучної ланки між особистістю і різними організаційними структурами. Соціологічні дослідження, проведенні за останні 60-70 років показали, що немає достатніх підстав для тверджень про „зникнення” первинних груп у процесах індустріалізації, урбанізації та бюрократизації суспільства. Водночас було з’ясовано, що у сучасному суспільстві домінують вторинні групи.

Вторинна група – це велика і знеособлена соціальна група, члени якої переслідують певні цілі або займаються певною діяльністю.

Приклади вторинних груп: університет, велике підприємство, профспілка, політична партія, урядова організація, війскова частина. Безпосередні контакти у вторинних групах обмежені. Члени такої групи взаємодіють один з одним переважно у відповідності до їх статусів та соціальних ролей.

При цьому, якщо члени первинних груп орієнтовані на особистість, то члени вторинних – на ціль. Якщо люди, які складають первинну групу, визначають себе відповідно до того, хто ці люди в родинному відношенні або за їх особистими якостями, то у вторинних групах головне, що з себе являє інший або що від здатний зробити.

Велике значення первинних груп для сучасної людини показали також дослідження поведінки людей у ситуаціях ураганів, затоплень, потужних промислових вибухів. Дослідники виявили, що у таких екстремальних ситуаціях більшість людей намагається приєднатися до своєї сім’ї. Крім цього, політичне керівництво тоталітарних суспільств використовувало і використовує впливовість первинних груп для здійснення соціального контролю та управління народом.

Багато людей вважають, що в маленьких містах і сільській місцевості, панують переважно первинні відносини, а для великих міст характерні вторинні зв’язки. Загалом це уявлення вірне, але деякі міські райони – особливо населені людьми однієї етнічної чи релігійної категорії – відрізняються первинними зв’язками. Втім зауважимо, що реальні групи включають елементи двох типів.

Соціальні групи як елементи соціальної структури – Частина 2
Соціальні групи як елементи соціальної структури – Частина 3