Структура політичної системи

Червень 4th, 201311:20 am

0


Структура політичної системи

До основних елементів політичної системи суспільства можна віднести державні установи, політичні партії, групи інтересів і групи тиску, правові і політичні норми, засоби масової інформації, суспільну думка, політичну культуру і свідомість, ідеологічні доктрини. Не всі політичні інститути, що існують у суспільстві, можуть брати участь у здійсненні політичної влади. Деякі політичні і суспільні групи в силу різних причин усуваються від здійснення влади, інші вступають у конфлікт з існуючою системою. Як приклад, можна назвати партизанські рухи, підпільні політичні організації, що діють у ряді країн, дисидентський рух у СРСР у 70-80-і рр. Це не означає, що вони не є частиною політичної системи. Тому поряд з поняттям “політична система суспільства” часто використовується поняття “політичне життя суспільства”, що охоплює всі прояви політичних відносин і політичної діяльності в суспільстві. Політичне життя у розвитку описується поняттям “політичний процес”.

Центральним елементом політичної системи є держава, що забезпечує політичну стабільність у суспільстві. Роль держави в різних типах політичних систем неоднакова, але в будь-якому випадку її основною функцією є здійснення владних відносин.

У процесі взаємодії різних елементів складаються політичні відносини, що відбивають зв’язок різних соціальних груп і політичних сил із приводу завоювання і збереження політичної влади. Розвиток політичних відносин залежить від типу суспільства (сучасного або традиційного), рівня розвиненості соціально-класової структури, рівня політичної культури населення, історичного і політичного досвіду, ролі ідеології і релігії і ряду інших факторів. Від характеру політичних відносин залежать: а) тип політичного режиму; б) форми політичної взаємодії суб’єкта й об’єкта політики – примус і насильство, кооперація і співробітництво, конфлікт.

Політичні відносини визначаються нормами і принципами, що регулюють діяльність конкретної політичної системи. Вони не можуть бути постійні й універсальні. Поява нових факторів може вплинути на існуючі норми і принципи внутрішнього і міжнародного права. Так, поява і розширення тероризму, як явища політичного процесу, внесло істотні зміни в розширення дії одних норм і звуження області застосування інших, наприклад, обмеження особистих прав в США після 11 вересня 2001 року.

Політична культура і політична свідомість відбивають, насамперед, здатності людей адекватно сприймати політичні події, мати самостійні ціннісні орієнтації і готовність до дії. Ще Платон відзначав, що характер влади, тобто тип пануючих політичних відносин, визначається рівнем розвитку народу. Саме цей критерій лежить в основі теорій Г. Алмонда, М. Вебера, М. Херманн і ряду інших дослідників.

Політичні системи виконують у суспільстві конкретні функції: визначення цілей і задач розвитку суспільства; розподіл ресурсів у суспільстві, відповідно до загальноприйнятих принципів і норм; інтеграцію всіх елементів суспільства, підтримку цілісності і стабільності; політичну соціалізацію індивідів; адаптацію суспільства до умов, що змінюються.