Стилістичні особливості трагедії “Прометей закутий”

19 Вересня, 201312:23 pm

0


Стилістичні особливості трагедії “Прометей закутий”

Спадщина Есхіла. Як і про Гомера, про Есхіла можна сказати, що він зображує людей такими, якими вони були у величну давнину. До нашого часу дійшло лише сім трагедій поета, але й вони дають добре уявлення про творчість митця

та розвиток жанру трагедії в Давній Греції. Есхіл звертається переважно до міфологічних сюжетів. У трагедії «Прометей закутий» Есхіл змальовує протистояння титана Прометея та Зевса. Трагедія «Прометей закутий» — частина трилогії (твори «Прометей звільнений» та «Прометей-вогненосець» не збереглися).

Від міфу до драми. Трагедія Есхіла за сюжетом подібна до міфу про Прометея. Однак за часів великого драматурга ця версія міфу була маловідомою, непопулярною серед інтелектуальної еліти Греції. Епос змальовував Прометея в дуже непривабливій подобі: злодюжкою, який відбуває справедливе покарання за те, що кілька разів обдурив всеблагого Зевса (намовив нерозумних людей приносити йому кращі жертви та підло викрав з неба вогонь). Есхіл цілком змінює ставлення до Прометея, розповідаючи про титана, що єдиний з усіх безсмертних цікавився життям людей, піклувався про них. Саме в такому — Есхіловому — трактуванні ми й зараз сприймаємо образ Прометея.

Суворий закон справедливості. Заради порятунку людства та захисту справедливості, що є найвищим законом як небесного, так і земного світу, цей бог пожертвував своєю свободою. Чому поет, виходець із заможної родини, звернувся до «простолюдного» міфу? Він був очевидцем повалення тиранії, що могла перерости у братовбивчу війну. І це сталося напередодні перської навали! Поет глибоко відчував, що свавільне використання влади загрожує небезпекою всьому суспільству. Есхіл вирішує у формі трагедії показати, як незламна воля та рішучість може протистояти силі та сваволі і перемогти їх.

Прометеєві в трагедії протистоїть не сам Зевс, а посланець богів Гермес. Він пихато звертається до поневоленого титана і вимагає розкрити пророцтво про долю Громовержця. Титан відкрито глузує з Гермеса, прагне зустрітися сам на сам з тираном, що ув’язнив його, а не з його служкою. Зевс ухиляється від цієї зустрічі, що й породжує трагічний конфлікт, в якому обидві сторони переходять межу розумного. Рішення Прометея непохитне. Вміння дотримуватися свого слова за будь-яку ціну є для Есхіла однією з найвищих чеснот. Деспотичний Зевс кидає свою блискавку. Прометей разом зі скелею провалюється в безодню. До глядачів долітають останні слова титана: «Я страждаю безвинно»,— знов нагадуючи про справедливість — головну тему твору, важкий шлях до якої герої трагедії будуть торувати в наступних п’єсах.

Художня майстерність Есхіла. Важливу роль для відтворення монументальності героїв виконують лейтмотиви — художні образи, що постійно виринають У

мові персонажів та нагадують про якусь із головних ідей, закладених автором. Так, у трагедії «Прометей закутий» лейтмотивом є образ «кайданів та пут», якими Прометея приковують до скелі. Образ пут передає ідею неминучості, яка керує долею світу. Зараз неминучість ув’язнила Прометея, але згодом те саме трапиться й із Зевсом. Наклавши кайдани на Прометея, Зевс готує та наближає власне падіння й ув’язнення.

У словах Прометея можна розгледіти трагічну іронію. Герой каже, що «ненавидить усіх богів». Будучи й сам богом, через нестерпні муки Прометей разом із Зевсом проклинає й себе самого. Втім саме Зевс врешті визнає свою неправоту та дозволить своєму сину Гераклу звільнити титана.

Вічний образ. Образ волелюбного Прометея зворушував не лише давніх греків, саме він відкриває галерею так званих вічних образів у світовій літературі. Прометей став символом боротьби за свободу в новій Європі. Багато європейських письменників — Гете, Шеллі, Байрон, Шевченко, Леся Українка — обрали цей персонаж за головного героя своїх творів.

На матеріалі трагедії «Прометей закутий» ми побачили втілення головної риси трагедії як літературного жанру — відтворення сутички двох видатних особистостей, непримиренні погляди яких призводять до трагічного конфлікту.

Герої Есхіла схожі на монументальні статуї, напружені м’язи яких є своєрідним рухом у спокої. Такими є герої першого етапу розвитку трагедії. На наступному етапі вершина майстерності поетів полягатиме у змалюванні того, як трагічний конфлікт змінює людську особистість, як зовнішня сутичка викликатиме внутрішню боротьбу. Герої будуть боротися не лише один з одним, кожен з них почне боротися із собою.
Вічний образ — літературний або міфологічний персонаж, який має не лише вузько історичне чи національне, а й загальнолюдське значення, є актуальним для всіх часів і народів, його ніколи не можна витлумачити остаточно. До вічних образів належать Прометей, Дон Кіхот, Гамлет, Гуллівер та інші.
Своєрідність трагедії «Прометей закутий»:

— переосмислення поетом міфічного образу;

— непримиренність поглядів двох видатних особистостей (Прометей і Зевс) — причина конфлікту;

— монументальність образу Прометея;

— використання прийому трагічної іронії;

— наявність лейтмотивів твору;

— трагічний фінал.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.