Сучасні підходи до реалізації принципу доступності знань у навчанні

Червень 25th, 201410:37 am

0


Сучасні підходи до реалізації принципу доступності знань у навчанні

Навчання може бути успішним, ефективним  тоді, коли його зміст і методи відповідають віковим особливостям учнів, їх пізнавальним силам і можливостям, тобто, коли воно доступне для них. Ця дидактична вимога знаходить свій вияв у принципі доступності навчання.

За принципом доступності розробляються педагогічно обґрунтовані навчальні програми, плани, підручники й інші посібники, форми і методи навчання.

Доступність є необхідною умовою для створення навчальної програми, програмованого підручника, побудови алгоритмів для навчальної дози, розділу, курсу в процесі програмованого навчання.

Принцип доступності не означає звільнення учнів від серйозної навчальної праці, потурання лінощам, перетворення навчання з гру, легку забаву. В процесі навчання повинні розвиватись і міцніти інтелектуальні сили учнів, їх здібності, вольові якості. А це можливо тільки тоді, коли вони привчатимуться переборювати труднощі на шляху до поставленої навчальної мети.

Вибір навчального матеріалу, форм і методів навчання на основі дидактичного принципу доступності передбачає посильне напруження фізичних і пізнавальних сил учнів у процесі їх навчально-трудової діяльності, У навчанні обов’язково потрібне певне напруження розумових і фізичних сил, але ці зусилля мають відповідати віковим можливостям учнів.

Принцип доступності вимагає від учителя врахування рівня підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей, правильної  регламентації завдань, режиму і розпорядку дня. Цей принцип застосовується відповідно до віку і рівня розвитку учнів, змісту навчального матеріалу, особливостей різних ланок навчання.

З принципу доступності випливають і дидактичні правила: “від легкого до важкого”, “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”, “від близького до далекого”. Правило “від легкого до важкого” вимагає додержувати у навчанні поступового переходу від простих і відомих предметів, явищ до складніших, невідомих і на цій основі робити узагальнення, спочатку прості, а далі складніші.

Новий навчальний матеріал учні засвоюють успішно в тому разі, якщо він спирається на вже набуті знання. Це знаходить свій вияв у дидактичному правилі “від відомого до невідомого”, що вимагає врахування рівня знань, досвіду учнів, пояснення нового навчального матеріалу. Тільки тоді, коли учні переходитимуть до нового, невідомого від добре відомого, вони зможуть ґрунтовно запам’ятати це нове, невідоме.

Дидактичне правило “від простого до складного” передбачає, що навчальний матеріал засвоюється успішно тоді, коли навчання починається з простого, зрозумілого, з засвоєння простих фактів, явищ, доступних певному вікові, рівневі розвитку учнів. Але й просте не завжди стає доступним, зрозумілим.

Щоб зрозуміти суть простого, учні повинні встановити логічні зв’язки між простим явищем, що вивчається, і вже відомими, раніше пізнаними фактами. Суть навчання саме в тому й полягає, щоб важке для розуміння явище зробити доступним розумінню, тобто, спираючись на наявний запас знань, набувати складніших знань, умінь та навичок.

Дидактичне правило “від близького до далекого” вимагає додержання поступовості в розширенні розумового кругозору учнів: від близького, доступного чуттєвому сприйманню треба в процесі навчання поступово йти до складнішого, абстрактного.

Розглянуті дидактичні принципи органічно зв’язані між собою і взаємозумовлені. Вони відіграють основоположну роль у визначенні змісту і характеру навчання, організації навчального процесу, доборі і застосуванні методів навчання, у здійсненні виховної функції навчання, що має органічно зливатись з вихованням.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто