Своєрідність поезії Лі Бо

Жовтень 13th, 20139:42 am

0


Своєрідність поезії Лі Бо

«Безсмертний, скинутий з небес». Так сучасники називали Лі Бо. У цьому епітеті відбилося уявлення давніх китайців про небесне походження поезії.

Лі Бо провів дитинство та юність у провінції Сичуань. Він змалку виявив поетичне обдаровання, повірив у своє особливе призначення. Традиційно в тогочасному Китаї поет вивчав конфуціанські закони («Бесіди і судження» Конфуція) і вірші своїх попередників. Потім складав екзамен на посаду чиновника. Призначений на урядову службу, поет обов’язково вирушав у чужий край. Так виникла поезія смутку за рідною природою, друзями.

ГІоет-даос. Моральність у конфуціанському розумінні — це праця для суспільства, країни. Лі Бо обрав даоську моральність — відхід від суспільства, мандри, невтручання у природний хід речей. За словами Лі Бо, йому вдалося досягти такої єдності з природою, що навіть птахи і звірі не боялися його присутності.

Коли Лі Бо було за сорок, імператор виявив до нього особливу ласку, запросив уславленого поета жити в палаці. Імператор високо цінував митця за талант і знання лаоських книг, любив прогулюватись і розмовляти з ним та своєю дружиною Ян у саду. Лі Бо оспівував чарівну вроду Ян у багатьох віршах. Кажуть, що красуня сама розтирала поетові туш, коли до нього приходило натхнення.

Проте Лi Бо затримався при дворі імператора лише три роки. Про нього, людину незалежну в поглядах і вчинках, говорили, що він має «кістку гордості у спині», яка заважає йому згинатися перед володарем. Лі Бо в одному з віршів ужив прадавнє слово з лексикону даосизму «сяояо», що означає «володіти великою духовною свободою». Тобто перешкоджати сковувати дух суспільству, з його повсякденними турботами і суєтою.

Своєрідність поезії Лі Бо:

– поєднання рядків за принципом паралелізму;
– вимальовування дрібних деталей, що оточують людину, в поєднанні з картиною Всесвіту;
– лаконічність висловлювань;
– глибокий філософський зміст, сповідування даосизму.

Поет вирушає в нові мандри. За переказами, Лi Бо потонув у річці, коли намагався упіймати відображення місяця на воді.

Поет суму, поет-даос, чия душа злилася зі Всесвітом, писав:

Золото й цинобру хіба сплутаєш

зі звичайними речами? Хіба зла людина зможе торкнутись потаємного?

Переклад Ігоря Лисевича і Валерія Іллі

Особливість китайського вірша.

Поезії Лi Бо збудовані за принципом паралелізму: опис природи передує відтворенню стану людської душі. Вимальовування дрібних деталей, що оточують людину, в поєднанні зі всеосяжною картиною Всесвіту — характерна риса китайської пейзажної лірики. Лі Бо — її неперевершений майстер — умів передати безмежжя природи лаконічно, кількома штрихами. Він залишив людству понад 900 віршів.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.

Теги:  ,