Табуйовані теми у сфері зовнішньої політики

27 Листопада, 20117:13 am

0


Табуйовані теми у сфері зовнішньої політики

Табуйовані теми у сфері зовнішньої політики
(на прикладі німецької та української мов)

Соціальні норми та моральні приписи існують у будь-якому суспільстві та впливають на різні сфери життя, і в першу чергу на політичну. Політики виконують роль представників народу у владі, а тому у своїх промовах чи заявах мало хто з них відверто виступає проти правил, які більшість людей, потенційних виборців, вважає нормою. Прагнучи дотримуватися та відстоювати важливі йому суспільні норми, політик зважає на тенденції у громадському житті, а також на політику своєї партії. Це впливає на вибір мовних засобів під час роботи над політичним виступом. Х.Ю.Херінгер зауважує: «Як члени громадських установ та груп для нас завжди проблематичним є те, чого не можна говорити, хоча як звичайні, пересічні громадяни ми б із задоволенням про це сказали б. Від політичних осіб вимагається дотримання дисципліни, наприклад, партійної, відомчої, кабінетної тощо» [2: 150]. Звісно здебільшого ця дисципліна не є забороною у прямому розумінні, вона скоріш обумовлена почуттям такту, етикетом. Табуюватися у політиці можуть і такі дії та ідеї, які б заважали політикові відстоювати інтереси певної установи, організації чи групи, а також його власні інтереси. Н.Цьольнер називає табу у політиці забороною на відкрите представлення певних політичних поглядів [5: 346]. І хоча на сучасному етапі табу втратило свою релігійно-магічну вмотивованість, певні її сліди можна відчути і зараз, так, наприклад, за В.Вундтом, метою табуювання є захист поважних осіб, вождів від різноманітних пошкоджень [1:40], у сучасній ситуації можна казати про пошкодження іміджу політика.

Поняття табу походить із полінезійської мови Тонга та позначає об’єкти, яких неможна торкатися, вчинки, яких неможна робити, та теми, про які неможна говорити чи думати. Приклади табу знаходяться у будь-якій культурі та у будь-якій сфері діяльності людини, вони виступають інструментом соціального контролю та основою для функціонування суспільства. Вчені поділяють табу на невербальні (вчинки, ситуації) і вербальні (слова, яких слід уникати). У рамках даного дослідження обмежимося вербальними табу на політичну тематику.

Примітним є той факт, що деякі політики, особливо демократи, висловлюються   проти   табу.   Так,   наприклад,   О.   фон   Бойст, представник німецького християнсько-демократичного союзу (CDU), заявив: «Es kann in der Politik keine Tabus geben», або X.Cвітер із соціально-демократичної партії Німеччини (SPD) зазначив: «Fur mich gibt es keine Tabus. Ich mochte eine offene Debatten [5: 346]. Подібне прагнення пояснюється бажанням привернути до себе увагу, викликати опонентів на відкриту дискусію. Та А.Болен зазначає, що і в таких ситуаціях табу продовжують функціонувати: певні політичні погляди пов’язані із певним використанням слів [5; 346], а застосування у мові окремих понять може свідчити про конформістські чи дисидентські прихильності.

Тематика політичних табу доволі широка, вона охоплює внутрішню та зовнішню політику, військові, фінансові та економічні питання, расові проблеми.

Зовнішня політика країни базується на певних дипломатичних правилах, дотриманнях яких робить процес комунікації успішним, У кожній окремій країні є низка табуйованих тем, про які дипломати, політики, перекладачі мають знати. Задля уникнення незручностей та демонстрації своєї позиції як нейтральної політичні діячі часто використовують евфемізми, наприклад: країни, що знаходяться у відкритій чи непрямій залежності від інших, називають Protektoral, Entwickhmgsldnder, entwicklungsjdhige Lander, Dritle Well [3: 38]. Таку тенденцію можна побачити і в українській мові протекторат, країни, що розвиваються, країни третього світу. Активно вживаються політиками слова та словосполучення, широке значення яких допомагає уникнути конкретного називання негативних стосунків чи станів: Koexistenz – співіснування, besondere Beziehung -особливі відносини, die dunklen Schatten der Vergangenheit – темні сторінки минулого [4: 22]. Особливої уваги заслуговує поняття DDR. Після возз’єднання Західної та Східної Німеччини у 1990р. у текстах на політичну тематику автори, уникаючи абревіатурного утворення DDR, активно додають до нього прикметник ehemalig. Це стосується і українського вислову колишній СРСР або інших назв країн східного блоку, де панував соціалістичний режим: колишня Югославія, колишня Чехословаччина. Такий вид табуювання був відомий давно, коли через страх перед Маnа (у сучасному випадку страх перед тоталітарним режимом) використовували лексичні додавання, цим самим начебто змінюючи значення слова, вуалізуючи його. Серед газетних статей на політичну тематику словосполучення ehemalige DDR та колишній Радянський Союз доволі часто використовуються неправильно. У статті газети Spiegel Online як приклад наводиться речення « іn der ehemaligen DDR gab es keine Freiheit» і називається нісенітницею, тому що ehemalig (колишньою) стала НДР після її ліквідації. Таким чином, вислів колишня НДР має значения теперішня область, що колись була НДР, і це в ній свобода була відсутня. Таку ж помилку зробили автори резолюції 1723 (2010) пам’яті жертв Голодомору у колишньому СРСР, кажучи «Тоталітарний сталінський режим у колишньому Радянському Союзі призвів до жахливих порушень прав людини» [6]. Тобто, згідно цього речення, режим продовжує існувати і зараз, на територіях, які колись належали до СРСР.

Ще однією темою, яка табуюєтьcя у зовнішній політиці, є війна та військові операції. Як способи табуювання використовуються евфемізми. Так, наприклад, міністра з військових питань називають Verteidigungsminister – міністр оборони, учасників війни – не Soldaten (солдатами), a Landesverteidiger – захисники Вітчизни, Landser – піхотинці. Наступними прикладами табуювання теми війни слугують такі евфемістичні словосполучення: in den Streit Ziehen, ins Feld Ziehen, zu den Waffen greifen. Практикується заміна військового терміну звичайним словом, іноді з жартівливим значенням: Kuhfuss (рушниця), Віеnе (зброя, є схожа українська назва РПГ «Муха»), Kugelspritze (кулемет) [4, с.24].

Отже, табуйовані теми реалізуються і в політичній сфері, за допомогою евфемізмів автори уникають неприємних тем, приховують певний об’єм інформації.

Білозерська Л.П.

Львівський національний університет ім. І. Франка

Література

1. Фрейд 3. Тотем и табу. – СПб.: Издательский Дом «Азбука-классика», 2008. – 256 с.
2. Heringer Hans Jurgen. Holzfeuer im holzernen Ofen. Aufsatze zur politischen Sprachkritik. -Tubingen: Gunter Narr, 1982. – 285 S.
3. Luchtenberg S. Euphemismen im heutigen Deutsch. -Frankfurt am Main: Peter Lang, 1985. – 299 S.
4. Warkenlin J.M. Euphemismen in der Sprache der Politik. – Nordestedt: Grin Verlag, 2004. – 27 S.
5. Zollner N. Der Euphemismus im alltaglichen und politischen Sprachgebrauch des Englischen. – Frankfurt am Main. Peter Lang, 1997. – 444 S.
6. Пам’яті жертв Голодомору у колишньому СРСР : Резолюція 1723 (2010)