Текст як об’єкт наукового аналізу та багатогранність поняття

19 Жовтня, 20126:07 am

0


Текст як об’єкт наукового аналізу та багатогранність поняття

Двадцять перше століття часто називають епохою інформаційних технологій, часом повного панування комунікацій. Завдяки Інтернету й супутниковим засобам зв’язку саме комунікація стає усе більше значимим фактором, що задає напрям розвитку суспільства. Більше того, усе помітніше проявляється тенденція заміни реальності світу компіляцією знань про нього, новою віртуальною дійсністю. Зачіпає вона й людські відносини: пряме міжособистісне спілкування між людьми дедалі частіше заміняється «масовими» формами комунікації, що бурхливо розвиваються сьогодні під впливом стрімкого зльоту інформаційних технологій. У результаті людина нерідко не має можливості вступити в безпосередній контакт із комунікатором — єдиним «місцем зустрічі» для них залишається текст.

При цьому, звертаючись сьогодні до засобів масової інформації в пошуках новин, аналізу подій, а нерідко й просто розваги, реципієнт стикається з медіа-текстом (від англ. теdiа — засіб, канал масової комунікації), що може бути публіцистичним, рекламним або ПР-текстом.

  1. Лінгвістичний підхід
  2. Комунікативно-лінгвістичний підхід
  3. Текст як об’єкт семіотики
  4. Філософсько-культурологічний підхід
  5. Літературознавчий підхід

Лінгвістичний підхід виділяє основні ознаки тексту, які можна віднести до характеристик базового, сутнісного ядра тексту, а саме:

Виразність, тобто зафіксованість тексту в певних знаках найчастіше природної мови;

Обмеженість (окремість), тобто свого роду ізольованість тексту стосовно інших текстів і об’єктів матеріального світу в цілому;

Структурність, тобто наявність системи відносин між елементами тексту, що становлять його структуру. Дана ознака нерідко прирівнюється до ще однієї властивості тексту — його цілісності.

Семіотичний підхід докладно зупиняється на одній з названих ознак — виразності, або знаковості. Крім того, у ньому виділяються основні функції тексту:

Функція адекватної передачі значень, тобто здатність бути носієм певної інформації;

Функція породження нових змістів (або творча функція) реалізується в наявності динамічної сторони тексту, що виступає як об’єкт для рефлексії учасників комунікації;

Функція пам’яті тексту, тобто його здатності ставати джерелом інформації про контекст і його можливі прочитання в різні епохи його буття.

З функцією адекватної передачі значень пов’язане розуміння тексту в кібернетичному підході, що акцентує увагу на інформаційній природі тексту, тому факті, що текст у більшості випадків служить «оболонкою» для інформації, її формою й сховищем, у той же час, збагачуючи її можливістю інтерпретацій.

Філолофсько-культурологічний підхід висуває критерій позаситуативної цінності тексту, вносить важливі доповнення в розуміння феномена «текст»:

утверджує важливість єдиного знакового простору мови для трансляції тексту, підкреслюючи необхідність наявності загальної «культурної бази» в автора й читача для розшифровки кодів тексту;

висуває цікаву ідею збереження в скарбниці культури окремих текстів, які потім впливають на контекст і сприйняття інших текстів, навіть беруть участь у їхньому створенні;

аналізує взаємини тексту з дійсністю й часом, підкреслюючи «особливе» місце тексту в ряді інших об’єктів реальності: тексти мають здатність розповідати читачеві про «іншу реальність» минулих епох і навіть пророкувати майбутнє.

Літературознавчий підхід звертає нашу увага, у першу чергу, на роль автора в творі й специфіку тексту, взаємодію автора і реципієнта.

У той же час комунікативні підходи в сучасній лінгвістиці й суміжних науках підкреслюють необхідність розгляду тексту не автономно й не тільки як плода авторської творчості, але в рамках комунікативної взаємодії автор – текст – аудиторія, підкреслюючи роль реципієнта в появі й функціонуванні тексту.

Отже, така ознака тексту, як комунікативність, стає однією із центральних. Вона дозволяє розглядати феномен тексту не ізольовано, а більш широко – як найважливіший, але елемент процесу взаємодії «автор – дійсність – реципієнт», тобто в аспекті його реального функціонування.