Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 2

Березень 23rd, 20125:02 am

0


Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 2

Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 1

Та незалежно від способу зародження задуму, у журналіста повинен бути свій, особистий інтерес до відповідної теми. Публіцистичний виступ ах>ді цікавий, коли запропонована чи знайдена тема збігається і пов’язується з тим, що болить самого автора як людину, як громадянина. Не випадково журналісти з більшим задоволенням працюють над близькими їм задумами й темами, які народжуються з особистого інтересу, часто несподіваного імпульсу. І, навпаки, однією з причин появи посередніх, сірих і нудних творів є те, що їх автори залишаються байдужими до важливих, потрібних редакції тем і проблем.

Звідси неминучі колізії між журналістом і редакцією, персоніфікованій в особі редактора чи іншого керівника творчого колективу. Один з відомих сучасних редакторів нового покоління так сформулював дилему редактор – журналіст: хочу – не треба, не хочу – треба, треба – не можу. Розшифровується ця дилема просто: журналіст хоче написати на тему, яка з точки зору редактора виданню не потрібна, журналіст не хоче писати про те, що редакції у певний час доконче потрібно, редакції потрібен матеріал, якого журналіст написати не може.

Сьогодні журналіст має законне право відмовитись від виконання редакційного завдання, якщо воно суперечить його ідейним чи моральним переконанням, журналіст не тільки має право, а й зобов’язаний, як передбачено ст. 26 Закону “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні)”, “відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконане без порушення Закону”1. Кодексом професійної етики українського журналіста зафіксоване також право відмовитися від написаної ним власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав суттєвих змін, “що суперечать його переконанням або пов’язані з порушенням норм професійної етики”:.

Кожен задум – найперший щабель творчого процесу. Це ще не цілком усвідомлений намір щось сказати публіці, перша стадія народження теми. Він виникає як своєрідний поштовх, як певне передчуття теми, загальне прагнення поділитись з іншими людьми новиною, думкою, ідеєю.

“Питання задуму не є настільки гострим, щоб його можна було раз і назавжди однозначно розв’язати, – слушно зазначає Володимир Різун. – Але в ідеалі написанню твору має передувати процес формування задуму, в якому в чіткій формі розкладені по полицях усі композиційні елементи майбутнього твору. Чим чіткіший задум, тим він старанніше розроблений, зафіксований на папері, тим легше авторові перетворити його у твір”‘.

Тема виростає із задуму як процес його глибшого осмислення, заповнення додатковою інформацією, фактами, думками. Вона може бути чітко сформульована у замовленні редакції. Але в авторській свідомості, якщо йдеться про твір складний, навіть чітко сформульована, задана тема обов’язково “переварюється”, трансформується, освоюється індивідуально.

І тут постає одне з постійних питань літератури, журналістики зокрема, що вважати темою твору. Одні трактують тему як те, про що написаний твір. Зрозуміло, що така фраза жодним визначенням бути не може. Мало що дає визначення теми, яке зводиться до відображення явища, якого торкається автор. Дехто з публіцистів вважає темою головну думку, суму думок твору, у яких виражається ставлення автора до явища. При цьому посилаються на М.Горького, який у свій час доводив, що тема – це ідея, яка зародилась у досвіді автора, підказана йому життям, але гніздиться у вмістилищі його вражень ще не оформленою і, вимагаючи втілення в образах, збуджує прагнення до праці над її реалізацією.

Таке визначення теми, коли під нею розуміють те, що болить автора, не дає йому спокою, цілком правильне стосовно переважної більшості творів художніх, публіцистичних, не може бути застосоване до журналістики в цілому, а отже, є однобічним, не універсальним. Зайвим буде доводити, що переважна більшість журналістської інформації – насамперед фіксація певних подій, фактів, повідомлення про певне коло явищ» ідей, суджень. То хіба повідомлення, для прикладу, що відбулась отака подія, засідала комісія і прийняла таке ось рішення, один політик чи вчений сказав щось повчальне, інший йому заперечив, -це виступи без теми, бо в них відсутня постановка проблеми? Звичайно, ні. Просто треба шукати універсальну формулу, яка б підходила для роману, ліричної мініатюри і звичайнісінької замітки чи репортажу. А значить, треба враховувати як предмет відображення, так і питання, яке автор ставить на підставі конкретного життєвого матеріалу. Тому тема літературного твору – це певне коло життєвих явищ і пов’язаних з ними проблем. У творах інформаційних повідомляються, менше чи більше пояснюється певна система новин. У цьому випадку факт і тема збігаються повністю. В аналітичних текстах, окрім цієї подієвої інформації, ставиться певна проблема, робиться спроба дати відповідь на питання, які хвилюють громадськість.

Логіка і послідовність взаємодії між задумом, темою, фактом та явищем не завжди однакові. Вони можуть мінятися місцями: факт, навіть штришок, подробиця наштовхують на задум і, навпаки, задум, тема, замовлена авторові, примушує вивчати, шукати факти, аналізувати їх.

Та ось визрів задум, продумана тема. Автор у загальних рисах уже знає, на якому матеріалі і які питання висвітлюватимуться. У його свідомості визріла мисленна модель, схема майбутнього твору. І тут з’являється ще один компонент творчого мислення, на який звертають увагу самі публіцисти і якого не помічають теоретики. Йдеться про те, що можна називати концепцією, гіпотезою, версією аналітичного твору. Чи не першим про це образно сказав відомий російський публіцист Валерій Аграновський. “Концепція, – наголосив він, – рідна сестра теми, молодша за віком, тому що народжується пізніше, а за значенням, за ґрунтовністю старша. Тему можна сформулювати без доказів, а концепція неодмінно містить обґрунтування, докази, резони. Від задуму до теми півкроку, до концепції – повний крок”.

Концепція є своєрідною гіпотезою, припущенням, версією можливого тлумачення фактів і явищ. Відповідна концепція зароджується в автора, як правило, ще до детального ознайомлення з фактами, їх докладного вивчення. Іноді редакції навіть практикують колективне обговорення можливого трактування теми, тобто спільно обмірковують концепцію майбутнього виступу.

Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 3
Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 4

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.