Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 4

23 Березня, 20125:01 am

0


Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 4

Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 1
Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 2
Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 3

Редакція одержала тривожного листа від студентки, матері маленької дитини, яку залишив у біді легковажний, не пристосований до життя чоловік, а керівництво за неуспішність ще й відрахувало її з інституту. Керуючись найшляхетнішими спонуканнями допомогти людині, початкуюча журналістка із потрясаючим своєю гіркотою й обуренням листом у руках їде у провінційне містечко і зустрічається з такою заплутаною справою, що потрапляє у безвихідь, її свідчення настільки типові, що наведемо їх повністю: “Повернулась у редакцію, оглушена суперечливістю думок і з п’ятьма списаними блокнотами. Можливо, в них для побутописання звичаїв маленького містечка і приховувалась ціла повість, але на газетний матеріал фактів не вистачало. Та “відписуватись” треба. І я добросовісно виклала на дев’яти сторінках все, про що дізналась за тиждень відрядження. Опісля довгі обговорення у відділі і спроби переробок, але на розробку тих концепцій і варіантів, які пропонували досвідченіші товариші, матеріалу не вистачило. Адже своєї моделі у відрядженні в мене не було. Я намагалася охопити все і не привезла нічого”.

Відстоюючи попереднє зважування концепції майбутнього публіцистичного виступу, яке допомагає авторові бути зрячим, не можна виключати й можливості певного “засліплення”, тобто упередженого, заздалегідь сконструйованого бачення дійсності. Як уже зазначалося, аналітична журналістика загалом більш заангажована, ніж подієва інформація.

На Заході ставлення до неї надто упереджене. І справді, як наголошується у деяких дослідженнях, “концептуальна публіцистика має чи не найбільшу можливість маніпулювати свідомістю мас. З одного боку, вона начебто орієнтується на розумного читача, здатного опанувати запропоновані знання, з іншого, в ній закладена недовіра до нього: навіть у хвилини, коли читача запрошують до самостійного міркування, йому пропонують аргументи і факти, які так чи інакше, але укладаються в ложе потрібної концепції, йому задається конкретний напрям та визначаються межі мислення. Отож, в інформаційних жанрах, попри їх вади, більше свободи і більше довіри до читача”. Це так і не зовсім так, оскільки за допомогою некоментованої інформації можна незгірш маніпулювати свідомістю, ніж за допомогою публіцистики. Все залежить від мети, чесності, правдивості автора і редакції, їх можливості і бажання сказати людям правду.

Але те, що концептуальна публіцистика більше і відвертіше тенденційна, сумніву нема. Та це лише один бік справи. Другий у внутрішній природі самого процесу творчості, мужності і професіоналізмі журналіста. Досвідчений і принциповий журналіст завжди знайде, навіть усупереч волі редакції, в собі сили відмовитись від первісного задуму, якщо факти не вкладаються у задану схему. Тому зустріч з учасниками події, врахування різних точок зору, знайомство з документами є святим обов’язком журналіста. Звідси правило: довіряти фактам і тільки фактам. Знати їх природу і підступність. Брати за основу реальний, а не спотворений тенденційним сприйняттям факт.

Ще небезпечнішим для журналіста є спокусливе бажання ледь-ледь “підправити”, “підтесати” факти. Йому може здаватися, що він просто по-своєму побачив факт, ледь підкрасив одного політика, або, навпаки, трішки загострив, перебільшив недоліки іншого. А в результаті може вийти неправда, на яку читачі реагують досить гостро, або просто відвертаються від газети, від екрана із сакраментальною фразою: “Всі вони брешуть”.

Нарешті, ідея журналістського твору. Ідея – це, як відомо, головна думка літературного, мистецького чи публіцистичного твору. Залежно від природи твору ідея має свій характер, свої способи вираження. У творі художньому ідея або художня ідея – це думка, яка випливає із системи образів, картин, тобто з самого художнього полотна твору, її, як правило, важко або й просто неможливо виразити вербальне, не спростивши, не збіднивши.

Ідея наукового твору, або наукова ідея, виражається, як звичайно, словесне, у формі висновку, дефініції, формули, схеми, графіка тощо. Ідея публіцистичного твору, або ідея публіцистична, характеризується рядом особливостей. Це також висновок твору, поданий у понятійній, а іноді й в образно-понятійній формі. Але, на відміну від твору художнього, ідея твору публіцистичного, як правило, формулюється логічно чітко і недвозначно. Навіть у художньо-публіцистичних жанрах, у яких ідея втілюється у конкретній ситуації, системі певних образів, вона у більшості випадків формулюється самим автором. Характерною її особливістю є також те, що вона ненав’язливе, нерідко опосередковано наштовхує шляхом формування поглядів, установок на дію, вчинок, соціальну акцію.

Зародження задуму, визрівання теми, формулювання проблеми та ідеї журналістського твору нелегко піддаються формалізації, логічному аналізу. Навіть найпростіший акт творення – процес досить складний. Самому авторові його нерідко важко розкласти по окремих поличках. При цьому неминучий елемент інтуїтивного, підсвідомого. Розповісти про все це без спрощення, огрублення, схематизації важко. Але й такий спрощений, умовний поділ складного продуктивного процесу може бути повчальним для молодого, і не тільки молодого, журналіста.

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.