Тема, задум, концепція та ідея твору

Березень 23rd, 20125:02 am

0


Тема, задум, концепція та ідея твору

Написання, проголошення будь-якого журналістського виступу починається не за столом, не перед камерою, мікрофоном. Цьому вирішальному моменту в роботі кожного літератора передує більший чи менший, іноді, як під час підготовки оперативних матеріалів, зведений до кількох хвилин, “дозастольний” період творчості, тобто творчий мисленний процес, від якого залежить успіх майбутнього твору. Багатьом необізнаним із методикою журналістської праці, зокрема початкуючим журналістам, здається, що журналістський виступ починається з факту. Відбулася якась подія, і журналіст тут же її описав. Так справді буває із тривіальною хронікою, яка, як звичайно, йде слідом за подією, елементарно фіксуючи її у відповідних словах чи фото- телекадрі. Та й у цьому випадку відбувається певний відбір, зіставлення відповідної інформації. Зрештою, будь-яка інформація з”являється спочатку в голові, а вже опісля знаходить своє втілення у відповідних словах чи зорових образах. Здавна відомо, що навіть найгірший архітектор відрізняється від найліпшої бджоли тим, що остання робить найфілігранніші соти інстинктивно, тоді як найпримітивніша споруда з’являється спочатку у голові, а вже потім втілюється в реальному матеріалі.

Без сумніву, реальні факти, явища є предметом відображення, джерелом виступів, поштовхом до написання заміток, нарисів, статей і памфлетів. Але між фактами дійсності і конкретними творами журналістики існує ряд проміжних логічних операцій, без розуміння й аналізу яких важко зрозуміти літературно-творчий процес.

У психології прийнято говорити про різні етапи творчого процесу. Вчені, дослідники та й самі практики ділять творчий процес на різну кількість стадій (від трьох до семи) залежно від позиції самих авторів і видів творчої діяльності. Якщо йдеться про науку, то прийнято говорити про зародження задуму, процес нагромадження матеріалу і його обдумування, творче осяяння, або власне відкриття, той щасливий момент, який може з’явитись після важких мук і вагань, а може й не з’явитись, а також перевірку правдивості отриманих результатів. У мистецтві, літературі зокрема, розрізняють здебільшого три стадії: зародження задуму; вивчення, при потребі, різноманітних матеріалів, документів, визрівання сюжету, образів тощо; втілення задуму в матеріальну форму, тобто написання твору. Можна говорити ще й про завершальний етап – доробку і переробку, остаточне саморедагування тексту.

Розуміючи умовність такого поділу, множинність індивідуальних варіантів реалізації творчих задумів, вважаймо, що така загальна класифікація все ж дає можливість зорієнтуватись у суті самої послідовності праці. Якщо спробувати перенести цю класифікацію на творчість публіцистичну, то можна назвати такі умовні етапи цього процесу, як виникнення задуму, процес збору, вивчення і систематизації матеріалу (його, у свою чергу, можна умовно поділити на формування теми, створення концепції, попереднє знайомство із життєвим явищем, зустрічі з людьми тощо), реалізація творчого задуму, втілення його у слово, а на телебаченні – у відзняті кадри, картини, що неможливе без режисерського бачення, роботи оператора тощо.

Дехто з дослідників журналістики виділяє і такий крок творчого процесу, як соціальна дія твору, тобто практичні і політичні результати того чи іншого виступу. Це важливий аспект соціальної дії плоду творчого акту, але він виходить за межі власне літературної праці, його використовували з метою підтвердження дієвості журналістики у її більшовицькій інтерпретації.

Шляхи виникнення літературного задуму, як і його джерела, найрізноманітніші. Найпершим живильним джерелом будь-якої журналістики, її першоосновою є, зрозуміло, реальне життя у всій його багатоманітності й невичерпності. Тому безпосередні враження від життя є найпершим джерелом як інформації, так і задумів, тем. Другим джерелом, яке наштовхує журналіста на задум, нерідко прямо підказує його, є спілкування, розмови з людьми. Третім поштовхом зародження задумів і тем є документ у всіх своїх різновидах від офіційних політичних заяв до історичних письмових джерел і свідчень. Четвертим, як звичайно, найоперативнішим джерелом задумів для журналіста є редакційна пошта, телефонні повідомлення читачів, слухачів. Окремим, п’ятим витоком інформації, яка веде до зародження оперативних виступів мас-медіа, є офіційні зустрічі, прес-конференції, брифінги, з’їзди, симпозіуми, засідання найрізноманітніших колективних органів і об’єднань. І, нарешті, шостим джерелом, суто індивідуальним, приватним, як самої інформації, так і задумів і тем є постійні особисті контакти із цікавими, компетентними людьми – спеціалістами певних галузей знань, політиками, чиновниками, працівниками правоохоронних органів тощо. Досвідчений, авторитетний журналіст, як правило, “обростає” колом довірених йому людей, які можуть порадити, застерегти від помилки, підказати таку тему, до якої він сам додуматись не може.

На відміну від мистецтва, літератури, у яких задум, як правило, має суто індивідуальний характер, у журналістиці як колективному виді творчості задуми і теми є результатом роботи не тільки одного автора, а багатьох співробітників редакції, насамперед її керівництва. Хоч більшість редакцій так чи інакше позбулись опіки тих, хто колись спрямовував мало не кожен крок журналістів, без продуманого плану, проекту редакційний колектив обійтись не може: то лише необізнаній у тонкощах журналістської технології людині може видатись, що той чи інший засіб масової інформації працює стихійно, самопливом. Якщо такі видання й існують, то в них, як правило, невелика перспектива вижити. Річ не тільки у зовнішніх впливах, хоч без них тією чи іншою мірою не можна обійтись, а в тім, що кожна програма, кожен проект редакції вимагають цілеспрямованої дії, а отже, й розумних виконавців.

Тому всю багатоманітність визрівання індивідуальних журналістських задумів можна звести до двох головних видів: редакційного замовлення і вільного зародження задуму.

Сказане не виключає комбінованого варіанта, коли, скажімо, редакційне замовлення своєрідно доповнюється індивідуальним рішенням одержаного завдання або навпаки, коли нечіткий, приблизний і загальний задум журналіста знаходить чіткіше і виразніше формулювання у редакційному плані чи замовленні.

Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 2
Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 3
Тема, задум, концепція та ідея твору – Частина 4

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.

ССЫЛКА