Термін як специфічна лексема

18 Жовтня, 20123:30 pm

0


Термін як специфічна лексема

Термінологічні поняття не можуть бути цілком розкриті без їхнього співвіднесення з реаліями, які позначаються ними, тобто поза системою знань, до яких вони належать. Відповідно, перш ніж досліджувати будь-яку термінологічну систему на лінгвістичному рівні, необхідно звернутися до розгляду понятійного апарата тієї галузі знань, яка на мовному рівні представлена даною термінологічною системою. Концептуальні характеристики реалій навколишнього світу відображаються лінгвістичними засобами, що створюють мовну картину світу  Виходячи з цього, стверджується необхідність інтеграції традиційного дослідницького підходу – від слова, номінативної одиниці, до думки, концепту, і протилежного підходу – від думки, концепту до слова, номінативної одиниці. Сутність інтеграції цих двох підходів полягає в обов’язковому фокусуванні уваги дослідників мовної номінативної підсистеми на інтеріоризованих у концепті властивостях об’єкта найменування, їхнього зв’язку зі структурою значення, потенційними можливостями її динаміки й ономасіологичною структурою.

Базові ознаки терміна – дефінітивність, системність, ступінь термінологічності і специфічність уживання – можуть установлюватися шляхом аналізу його словникової дефініції. Це є можливим у зв’язку з тим, що термін функціонує, і, отже, виявляє свої властивості не тільки в звичайному літературознавчому тексті, але й у словниковій статті спеціального словника, яку в роботі, що реферується, розглядають як особливий науковий мікротекст.

Специфіка об’єкта  літературознавчих досліджень – художньої літератури, що є одним з видів мистецтва, обумовлює деяку “розмитість” літературознавчих понять, відсутність чітких меж між ними, що зближує літературознавчі і повсякденні поняття. Роль загальнолітературної мови, яка взагалі більш яскраво виражена в гуманітарних терміносистемах у порівнянні з природничо-науковими і технічними, у термінології англійського літературознавства ще більш підсилюється внаслідок специфіки об’єкта літературознавства – художньої літератури, матеріальним носієм якої є загальнолітературна мова.

Головною одиницею термінології (найменшою її складовою частиною) є слово. Тому концепція слова-терміна займає в термінології найважливіше місце. В мові функціонують слова-терміни та слова-нетерміни, або загальноуживані, побутові слова.

У лінгвістиці існує напрямок, заснований на прямому протиставлені двох знакових одиниць: “термін-слово”, “термін-слово загальної мови, загальноуживане слово”. Саме цей напрямок не визнають ті дослідники, які вважають функціональність особливістю терміна. Таким чином, можна виділити дві точки зору на внутрішню природу терміна: субстанціональну і функціональну. У відповідності зі субстанціональною точкою зору термін вважається особливим знаком, особливим видом слова чи словосполучення. З функціональної точки зору, термін являє собою особливу функцію лексичної одиниці. Тому основне питання специфіки терміна може бути сформульоване так: що таке термін – властивість лексичної одиниці (особливий вид слова) чи особлива функція лексичної одиниці? Різниця між терміном і загальноуживаним словом проявляється, перш за все, у плані змісту, визначається відмінностями наукового та побутового понять.

Досвід та деякі спеціальні дослідження свідчать про те, що синтагматика термінів однорідніша та бідніша, ніж синтагматика слів загального уживання – і разом з тим точніша та суворіша. Це пояснюється, очевидно, тим, що терміни є необхідними для обслуговування логічних запитів діючої думки, в той час як слова загального уживання відповідають на запити багатосторонньої роботи свідомості людини в цілому, включаючи такі її сторони, як емоції, воля, естетичні “переживання”, відчуття.

Терміни відрізняються від слів загальнонародної мови тим, що вони виражають та формують професійні поняття, зміст яких, відображений в їх дефініціях, визначається в системі понять відповідної сфери. Про термін можна говорити лише в тій мірі, в якій він парадигматично є членом системи термінів, а в мові виступає в спеціальному професійному контексті: тільки в цих умовах він може володіти властивостями однозначності та точності.

Оскільки слово являє собою нерозривну єдність форми (знака) та змісту, то термінологічність мовного знака знаходиться у прямій залежності від рівня спеціалізації поняття, яке асоціюється з його значенням. Вказівкою на термінологічність знака, який здатний виконувати термінологічну функцію, є сам факт його уживання у спеціальній мові, за межами якої він утрачає функціональну та семантичну специфіку та перестає бути терміном.

Характерною особливістю терміна як слова в функції назви спеціального поняття є його належність до двох систем. Термін – член певної термінологічної системи, яка відображає систему понять даної науки. Як лексична одиниця, термін входить в лексико-семантичну систему мови, де займає певне місце серед інших одиниць цього рівня на основі своїх мовних характеристик. Отже, особливість терміна – у його приналежності і до наукового знання і до загальномовного знання. З точки зору логоса, змістовна сторона терміна обмежується, основним чином, його абсолютною цінністю, тобто тим науковим поняттям, яке даним терміном означається. З точки зору лексики, значення терміна визначається не лише абсолютною цінністю, тобто співвідношенням з науковим поняттям, але й місцем терміна в лексико-семантичній системі мови, а також його сполучним потенціалом, тобто, крім абсолютної цінності, в значення терміна входять іще відносна та сполучна ціннісні характеристики.

Якщо термінологічне значення розвивається на базі основного номінативного значення – ми маємо справу зі своєрідним проявом полісемії. В результаті розвитку термінологічного значення, слово стає частиною металінгвістичної системи і характеризується наявністю наукової дефініції. Термінологічне значення ніби виводить слово за рамки загальної мови і включає його в систему термінів тієї чи іншої галузі науки. В словниках загальної мови в тлумаченні слів підкреслюються ті ознаки предмета, дії чи процесів, які найбільш видимо проявляються у звичайному житті людей.

Коли люди уживають слово, вони помічають у відповідному йому “референті” ознаки, опис яких в тлумаченні відповідного слова дає нам уявлення про узагальнений образ, який знаходиться за цим звуковим (орфографічним) комплексом. Наукова дефініція виконує інші функції – вона допомагає нам включити слово в систему термінів тієї чи іншої науки, висовуючи в словниковому визначенні на перший план найбільш суттєві для даної галузі знань параметри і тим самим підкреслюючи місце кожного окремо узятого поняття в уже створеній металінгвістичній системі. Отже, зміст терміна розкривається його дефініцією на основі виділення необхідних та достатніх ознак поняття. Зміст загальноуживаного слова розкривається через його лексичне значення, яке не передбачає логічного виділення ознак поняття; в слові у порівнянні з терміном менш визначений об’єм поняття.