Тіртей

Липень 2nd, 20112:41 pm

0


Тіртей

(перша половина VII ст. до н. е.)

Відомості про життя цього видатного елегійного поета досить суперечливі. Ще з античних часів дійшла легенда, що він був афінським громадянином і походив з дему Афідна. Спарта на цей час вела Мессенську війну, але перемогти суперника вкотре не могла. За порадою дельфійського оракула спартанці ніби звернулися до Афін із проханням призначити для спартанського війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже полюбляли спартанців за їхню схильність до монархії, вирішили з них поглузувати і виділили їм кульгавого вчителя і поета Тіртея. А той у першому ж бою наголову розбив війська мессенців. І назавжди залишився жити у Спарті.

Проте ця легенда малоймовірна, бо спартанці ніколи б не призначили іноземця, та й ще з фізичною вадою, своїм полководцем — це їм забороняв закон. Приводом твердження про афін-ське походження Тіртея був збіг двох географічних назв: місто Афідна було і в Аттиці, і в Лаконіці. Та й афінянам, мабуть, надто вже кортіло приєднати до блискучої плеяди своїх поетів і талановитого Тіртея, тим більше що Спарта взагалі їх не мала — мистецтво в ній було заборонене. Імовірнішим усе ж здається переказ про спартанське походження Тіртея. Це підтверджують значною мірою і його вірші — усі вони насичені ідеологією суворого воїна-спартанця. Поет постійно прославляє мужність і вірність високому обов’язкові спартанського вояка, закликає його до бою.

Врешті питання про походження цього поета не таке вже й важливе. Хай там як, Тіртей постає автором талановитих елегій, що сприяли перемозі спартанського війська над ворогом. Перед тим, як іти в бій, він написав для спартанських вояків глибоко патріотичну елегію, яку вони й заспівали, вирушивши у вирішальну битву. І ця пісня так запалила їхні серця, що вони в єдиному нестримному пориві вмить зламали опір супротивника.

Вже згадувалося, як високо, ще в пору фольклорної творчості, греки цінували красне слово, розуміли його чарівну й незбагненну силу. Приклад Тіртея зайвий раз підтверджує цю думку. Слово стає у його творчості справжньою могутньою зброєю. Не випадково пізніше в Греції з’являється красномовство, ораторське мистецтво, теорію якого було розроблено досконально.

У своїх маршових піснях — ембатеріях — Тіртей створює образ ідеального воїна, який вважає за вище щастя вмерти в бою за вітчизну:

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

(Тут і далі переклад Г. Кочура)

Проте гіркота й осудження звучать у віршах поета, коли він говорить про тих, хто осоромив себе в бою, втік і тим самим прирік себе і свою родину на ганьбу і вигнання:

Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача. Він осоромить свій рід і безчестям лице собі вкриє, Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Ідея переваги чесної смерті воїна в бою над безслав’ям боягуза стає головною у ряді елегій Тіртея. Він неодноразово повторює думку про необхідність юним воякам виховувати в собі не лише сміливість, але навіть і презирство до смерті:

О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою, Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть. Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте, Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.

Кілька елегій об’єднані назвою «Поради», у них поет подібно до Гесіода дає низку настанов. Але якщо Гесіод наставляв Перса і розповідав про мирну працю селянина, то Тіртей вчить мистецтва бою:

Кожен туди поспішай, де жорстока борня закипає, Ратищем довгим, мечем гострим вражай ворогів! Щит до щита, до китиці китицю, щільно зімкнувшись, Станьте плече до плеча, ногу щільніш до ноги Ставте, шолом до шолома і ворога бийте нещадно. Кожен, тримаючи меч, стиснувши списа держак!

Тіртей часто нагадує про славу героїв, мертвих і живих, які повинні стати зразком для інших. Поет уважає, що лише воїнська доблесть у бою залишає по людині «добру пам’ять, робить її достойною слави і честі». І хоч як би швидко людина бігала на спортивних змаганнях або здобувала перемоги в боротьбі чи кулачному бою, хоч якою б красивою, «до Тіфона подібною», була, хоч як би намагалася «багатством своїм Міда з Кініром затьмить», усього цього для спартанця замало:

Адже не буде ніхто доблесним мужем в війні, В разі не буде відважно стояти у битві кривавій

Чи то, рвучись уперед, з ворогом вступить у бій: Ця лише доблесть і цей лише подвиг для кожного мужа Краще й прекрасніше всіх!..

(Переклад Н. Пащенко)

Як свідчать фрагменти Тіртеєвих елегій, що не торкаються воєнної теми, поет брав участь у державному житті Спарти, часом у них звучать і політичні мотиви. Ці елегії мають загальну назву «Благозаконність» і стосуються різних проблем спартанської дійсності, зокрема стверджують справедливість установлених у Спарті законів.

Елегії цього поета мали характерну композицію: визначена на початку тема діставала свій дальший розвиток, а закінчувалася закликом. Прості для сприйняття, виразні за лексикою, лаконічні й стримані елегії Тіртея відповідали суворому й мужньому змістові втілених у них думок.

Популярність Тіртея у Греції була величезною, його елегіями захоплювалися всюди в країні (крім Аттики і Криту), а покоління спартанців завжди виконували його пісні й навіть влаштовували співочі змагання.