Творчість Франца Кафки як одного з найвидатніших модерністів

Листопад 21st, 20128:05 am

0


Творчість Франца Кафки як одного з найвидатніших модерністів

Франц Кафка (1883 —1924) – один із найвизначніших німецькомовних письменників XX ст. австрійського походження, більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім’ї, що мешкала в гетто міста Праги (Богемія, в той час — частина Австро-Угорської Імперії). Його батько — Герман Кафка (1852—1931), вийшов з чеськомовної єврейської громади, з 1882 р. був торговцем галантерейними товарами. Мати письменника — Юлія Кафка (Леві) (1856—1934) — віддавала перевагу німецькій мові. Сам Кафка писав німецькою, хоча чеську знав чудово. Розмовляв він і французькою мовою. Будучи євреєм, Кафка практично не володів їдиш та почав виявляти цікавість до традиційної культури євреїв тільки в двадцятирічному віці під впливом театральних труп, що гастролювали в Празі; інтерес до вивчення івриту виник тільки в кінці життя.

У Кафки були два молодших брата та три молодші сестри. Обидва брати, не досягнувши і дворічного віку, померли до того, як Кафкі виповнилося 6 років. Сестри Еллі, Валлі та Оттла усі загинули в час Другої світової війни в нацистських концентраційних таборах.

У період з 1889 по 1893 рр. Кафка відвідував початкову школу, а потім гімназію, яку закінчив в 1901 році. Закінчивши Празький університет та захистивши дисертацію в професора Альфреда Вебера, він отримав ступінь доктора права, а потім поступив на службу чиновником у страхову компанію, де і пропрацював до передчасного — через хворобу— виходу на пенсію в 1922 році. Робота для письменника була заняттям другорядним та обтяжливим: у щоденниках та листах він зізнається в нелюбові до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому плані для нього завжди була літературна діяльність, однак робота забезпечувала Ф.Кафці фінансову незалежність від батьків.

У 1917 після легеневого крововиливу в письменника розвився туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 року в санаторії під Віднем.

Аскетизм, невпевненість в собі, самоосуд та хворобливе сприйняття навколишнього світу — всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах та щоденниках, а особливо в «Листі батькові» — майстерній інтроспективі стосунків між батьком і сином. Через ранній розрив з батьками Кафка був вимушений вести дуже скромний спосіб життя та часто міняти житло, що наклало відбиток на його відношення до самої Праги та її жителів. Хронічні хвороби дуже дошкуляли йому; окрім туберкульозу, він страждав від мігрені, запаморочення, наривів та інших захворювань. Він намагався протидіяти їм різними засобами, такими, як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика та вживання великої кількості непастеризованого коров’ячого молока. На оточуючих Кафка справляв враження своєю хлоп’ячою, акуратною, строгою зовнішністю, спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом і незвичайним почуттям гумору.

Стосунки Кафки зі своїм деспотичним батьком є важливою складовою його творчості. У період між 1912-м та 1917-м роками він залицявся до берлінської дівчини Феліції Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розривав заручини. Спілкуючись з нею головним чином через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності.

Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки незабаром були розірвані. На початку 1920-х років письменник мав любовні стосунки із чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою — Міленою Єсенською. У 1923 році Кафка, разом з дев’ятнадцятирічною Дорою Дімант, на декілька місяців переїхав в Берлін, в надії віддалитися від впливу сім’ї та сконцентруватися на письменництві; відтак повернувся до Праги. Здоров’я в цей час погіршувалося, і 3 червня 1924 року Кафка помер в санаторії під Віднем. Його тіло перевезли до Праги і поховали 11 червня 1924 на Новому Єврейському Кладовищі в районі Страшніце, в спільній сімейній могилі.

За життя Кафки опублікувано всього декілька коротких розповідей, що склали дуже малу частку його робіт, і його творчість приваблювала мало уваги, доки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другу та літературному агенту — Максу Броду — спалити все, написане ним. Його подруга Дора Дімант справді знищила рукописи, які знаходились у неї, але Макс Брод, порушивши передсмертний заповіт Ф.Кафки, зберіг рукописи й опублікував більшую частину його робіт. Усі твори Кафки, окрім декількох чеськомовних листів, написані німецькою мовою.

Сам Кафка опублікував чотири збірки — «Споглядання», «Сільській доктор», «Покарання» та «Голодар» — перший розділ роману «Америка» («Кочегар»), а також декілька інших коротких новел. Проте головні його твори — романи «Америка» (1911—1916), «Проце» (1914—1918) та «Замок» (1921—1922) — залишилися незавершеними і побачили світ вже після смерті автора і всупереч його останній волі.

Одним з найвідоміших творів Ф.Кафки є оповідання «Перетворення». Цьому загалом невеликому твору присвячено сотні наукових статей, існує чимало інтерпретацій, спроб тлумачеь і пояснень. Український літературознавець-германіст Тимофій Гаврилів у статті «Чотири версії одного перетворення» окреслює чотири найпоширеніших варіанти інтерпретації Кафкового твору:

1) Історію Ґреґора Замзи можна прочитати… як казку – дотепну, іронічну, сумну, і не пробувати її тлумачити, адже справжня казка не любить, щоб її тлумачили… Це буде перший і… найвдячніший рівень (найлітературніший, найестетичніший) рівень її прочитання.

2) Історію Ґреґора Замзи можна прочитати як метафору соціальних і / або релігійних проектів, як тематизацію проблеми комунікації і, відповідно, людської самотности, конфлікту «інституція – людина».

3) «Перетворення» можна прочитати як автобіографічне оповідання і спроектувати його на життя Франца Кафки… та експресіоністичних авторів…

4) І, нарешті, перетворення – це спроба ословити своє почування, свій індивідуальний стан, свою душевну конституцію, зазирнути углиб самого себе, показати складні взаємини душі з… довкіллям.