Творчий шлях Данте Аліг’єрі

Листопад 2nd, 20132:15 pm

0


Творчий шлях Данте Аліг’єрі

Данте народився в травні 1265 року у Флоренції в сім’ї дворян. Про родину Данте відомо мало. Його батько належав до політичної флорентійської еліти, мати померла, коли йому не було ще двох років. Очевидно так, як і інші діти його рівня, він вчився у францисканських монахів. Вірогідно, що з дитинства він знав французьку і провансальську мови, що були поширені в Італії. У роки ранньої юності Данте Флорентійська республіка відпочивала після жорстокої боротьби міщан. Оскільки Флоренція на той час була найбільш розвинутим містом роздробленої Італії, то саме тут точилася боротьба між буржуазією та феодалами. Данте замолоду брав участь у політичній діяльності, і це вплинуло на становлення його як особистості.

Як виник «новий солодкий стиль». Художня література Італії рідною мовою розвинулась набагато пізніше, ніж в інших країнах. Тут латина довше залишалась літературною мовою. Ні для епічної поезії, ні для рицарської літератури не виникало підґрунтя. Основними культурними центрами були міста, але літературний розвиток відставав від соціального. І тільки в першій половині XIII століття (за 25 років до народження Данте) сталося диво — в різних областях італійських земель розквітла поезія.

Навчаючись юриспруденції в Болонському університеті, Данте захоплюється поезією, особливо школою так званого «нового солодкого стилю», засновником якого вважається викладач Болонського університету вчений-юрист Гвідо Гвін-ніцеллі. Його Данте називав учителем і батьком. Гвінніцеллі намагався з’ясувати питання: що таке людина стосовно Бога. І знайшов відповідь, яка примиряла небо й землю: кохання до жінки — це висока благодать, як і любов до Бога. Жінка — ідеал-ангел, а не диявольська спокуса, як стверджували деякі середньовічні авторитети. Лірика школи «солодкого стилю» поєднувала в собі риси провансальської рицарської поезії з її культом служіння Чарівній Дамі і традиції сицилійської поезії, характерної філософськими роздумами і спогляданням краси. У колах цієї поетичної школи також яскраво спалахнув талант Гвідо Кавальканті — флорентійця, земляка Данте. І Гвінніцеллі, і Кавальканті, а також інші поети «нового солодкого стилю» створили не тільки нову поезію, а й нову літературну мову, очищену від латинізмів і провансалізмів.

У 1283 році Гвідо Кавальканті отримав сонет від ще не відомого поета-початківця Данте Аліг’єрі. Кавальканті надіслав у відповідь свій сонет. Так зав’язалася їхня дружба, і Данте увійшов у коло послідовників Гвінніцеллі.

Жертва політичних конфліктів. Данте як публічна особистість був людиною принципів, засвоєних із дитинства. Він стає помітною політичною постаттю. До влади у Флоренції приходять гвельфи, до яких належав і Данте. Він опиняється серед правлячої верхівки. Однак через загострення суперечностей всередині комуни гвельфи розпадаються на два ворожі табори, і проти Данте виступають колишні однодумці. Вони зруйнували будинок Данте, а самого поета засудили до спалення.

“Новий солодкий стиль» — поетична школа XIII ст., пропагувала шляхетне, витончене кохання до жінки як втілення божественної мудрості.

У 1302 році Данте виїздить із Флоренції, щоб урятуватися. Так він стає вигнанцем, втрачає сім’ю: його дружина й діти залишились у Флоренції.

Роки поневірянь. У вигнанні поет пізнає, «яким гірким може бути чужий хліб і як важко підійматись чужими сходами ». Данте відмовляється, і правляча верхівка Флоренції знову засуджує його до смертної кари. Але Данте до кінця свого життя боровся за Італію, вільну від міжусобиць і папської влади.

«Нове життя» — книга-сповідь. Данте ніколи не полишав пера. І в молодості у Флоренції, і в тяжкі роки вигнання він писав.

Що відомо про Беатріче? Більшість віршів присвячено дівчині на ім’я Беатріче. Вперше Данте побачив її ще маленькою, у дев’ятирічному віці, і закохався в неї. Багато дослідників життя і творчості Данте вважали Беатріче лише символом, художнім вимислом. Але згодом вчені встановили, що насправді існувала жінка на ім’я Беатріче Портінарі, роки життя якої збігалися з роками, вказаними в «Новому житті». Виявилось, що вона була заміжньою, мала двох дітей і померла в двадцятип’ятирічному віці. «Нове життя» було видано після смерті Беатріче. Вірші, що увійшли в збірку, написано в різний час.

Безсмертний твір Данте. У 1307 році Данте починає писати поему «Божественна комедія». Цьому безсмертному творові передував морально-філософський трактат «Бенкет», написаний не традиційною для того часу латиною, а доступною для всіх розмовною італійською.

«Божественну комедію» Данте закінчив незадовго до смерті. Він мешкав тоді в Равенні. Його ім’ям пишалась уся освічена Італія. І тільки рідна Флоренція не визнавала його.

Смерть застала Данте раптово: у 1321 році він повернувся з Венеції, куди виїжджав із дипломатичним дорученням. Ще в дорозі Данте захворів на пропасницю і 14 вересня помер, оплаканий дітьми (які останнім часом жили з ним), а також численними прихильниками.

А по смерті Данте почалося його «нове життя» — безсмертя, яке суджено творцям воістину великих творів.

В українській літературі спеціальні праці про творчість Данте написали Іван Фраико та Олександр Білецький. Переклад «Пекла» здійснили Петро Карманський та Максим Рильський. Усю поему переклав Євген Дроб’язко.

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.