Типологія заголовку літературного твору

March 25th, 20114:01 am

0


Типологія заголовку літературного твору

Нижче наведено частину дослідження “Гендерно-родові особливості заголовків англійських прозових літературних творів“. За цим посиланням ви зможете знайти детальний опис роботи і список джерел.

Типологія заголовку літературного твору

Заголовок – це перший рядок тексту, який виділений графічно та який містить в собі назву твору. Це основний компонент тексту, від якого рідко відмовляються автори, тому що саме заголовок дає читачеві перше уявлення про книгу, формує настрій перед прочитанням, стає першим кроком до його аналізу. Вдалий заголовок стає запорукою успіху твору.

Залежно від домінування зовнішніх або внутрішніх функцій, виділяють два типи заголовків: зовнішні – спрямовані читача і впливають на його емоційну сферу та внутрішні – спрямовані на текст та згідно з Н. А. Кожиною вони активізують комбінаторно-парадигматичні можливості мови, а також і працюють на семантичному та композиційному рівнях організації тексту.

Існують кілька способів поділу заголовків художніх творів за типами.

А.В. Ламзіна пропонує класифікацію заголовків, в основу якої покладено співвідношення заголовків з виокремленими компонентами твору.

Класифікація заголовків за А.В. Ламзіною:

  1. Заголовки, що представляють основну тему чи проблему твору (надають читачеві саме загальне уявлення про ті явища життя, які відображені автором у творі);
  2. Заголовки, що задають перспективу розвитку сюжету твору;
    1. фабульні заголовки (описують весь сюжетний ряд);
    2. кульмінаційні заголовки (заголовки, що виділяють найважливіший, з точки зору розвитку дії, момент);
  3. Заголовки, що містять імена персонажів (значну частину таких назв представляють антропоніми; часто такі заголовки надають читачеві інформацію про національність, родову приналежності чи соціальний статус головного героя);
  4. Заголовки, що позначають час і простір (характеризуються вживанням хронотопів – понять, що позначають час і простір) [18, c.1].

Типології сучасних заголовків приділяє досить чимало уваги в своїх працях відомий журналістико-знавець В. Здоровега. Зокрема, він виділяє такі їх типи:

  1. Інформаційний, який найчастіше використовується у подієвій інформації.
  2. Спонукально-наказовий.
  3. Проблемний. Стилістично може виражатися у формі питального речення чи зіставлення двох явищ.
  4. Констатуючо-описовий.
  5. Рекламно-інтригуючий.

Свою класифікацію також розробив І. Р. Гальперін. У своїй праці “Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження” І. Р. Гальперін за формою вміщеної інформації класифікує заголовки на такі види:

  1. назва-символ;
  2. назва-теза;
  3. назва-цитата;
  4. назва-повідомлення;
  5. назва-натяк, інтрига;
  6. назва-оповідь [23, c. 67].

Розглядаючи типологію заголовків, ми не могли не звернути увагу на класифікацію, яка базується на кількості елементів смислової схеми тексту.  В залежності від кількості елементів смислової схеми тексту, які висловлює заголовок виділяють односпрямовані і комплексні заголовки.

Однонаправлені заголовки співвідносяться з одним елементом смислової структури тексту. Значна кількість заголовків висловлює тему тексту (тематизуючі заголовки – термін запропонований А. І. Домашневим). Тема тексту входить до складу його основної думки – це теза, яка розкривається системою тез, що складають текст. Крім основних елементів загального змісту тексту, заголовок може актуалізувати і його другорядні елементи – ілюстрації до тез і загальний фон до мети повідомлення. Такі заголовки особливо експресивні, тому що вони побудовані на наголошенні неосновного, другорядного елемента. “Необов’язковість” та “вторинність” того, що виражено в назві, робить заголовок виразним, привертає читацьку увагу.

Комплексні заголовки, на відміну від однонаправлених, співвідносяться одразу з кількома елементами структурної схеми тексту. Ступінь їх інформативності вище і різноманітні зв’язки цих заголовків з текстом є ще одним із засобів підвищення виразності тексту [21, с.5].