Україна в рецепції Заходу і Сходу

19 Жовтня, 20125:54 am

0


Україна в рецепції Заходу і Сходу

Опрацювавши багаті історико-документальні та мистецькі джерела, свою книжку «Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XIXVIII ст.» Д.Наливайко присвятив імагологічному дослідженню того, як змінювалася на Заході рецепція України в різні культурно-історичні епохи. Учений розвіяв створені й підтримувані колишніми імперськими структурами хибні уявлення про те, що Україна для Західної Європи протягом віків лишалася terra incognita, що її сприймали як частину Росії. За Д.Наливайком, образ України як козацької країни й українця як вільнолюбного козака склався в Західній Європі у XVII ст.

В «Описі України» (1650) Ґійом де Боплан викладає впереміж позитивні й не дуже привабливі характеристики українців. Деякі подробиці українського побуту викликають подив у мандрівника (те, що на базарах продають димарі; спосіб приготування м’ясних страв; звичай, коли дівчата першими сватаються до парубків). Українська земля родюча, а українці – знавці всіх ремесел, побожні, вміють веселитися, але не вживають міцних напоїв під час військових походів і коли вирішують важливі справи.

Д.Чижевський пише про особливе зростання інтересу інших націй до України в добу Романтизму. Знайомство, навіть побіжне, з цією країною, її історією і людьми викликало справжнє захоплення. Так звані «українські школи», які сформувалися як тематично-стильові течії в польському і російському романтизмі, існували в зародковому стані і в інших літературах, зокрема німецькій, австрійській, чеській, болгарській.

У німецькій літературі Адельберт Шаміссо 1831 р. переспівав поему «Войнаровський» К.Рилєєва, присвячену гетьману Мазепі. У 1840-х з’явилося кілька німецьких перекладів романів поляка М.Чайковського з української тематики. 1845 р. вийшла «Поетична Україна» Ф.Боденштедта. З’явилися й оригінальні твори – поетична збірка «Українські пісні» (1841) А.Мавриціюса (псевдонім А.Йохмуса), поема «Ґонта» (1850) Р. фон Ґотшаля (її у 1856 р. переклав українською мовою Ю.Федькович), роман А.Мютцельбурґа «Мазепа».

Зацікавлення Україною австрійського поета Рільке випливало з особистісного його відчуття спорідненості німецького і слов’янського духу. Райнер-Марія Рільке в 1889 і 1890 рр. відвідував Україну і написав кілька поезій, навіяних цими подорожами («Карл XII, король шведський, мчить Україною», «В оцім селі стоїть останній дім», «Буря»), два оповідання на українську історичну тематику – «Як старий умирав співаючи» й «Пісня про Правду» – та, головне, відчув співзвучність з глибоко моральною атмосферою патріархального селянського життя й народного характеру, пройнятого волелюбством і релігійною містичністю.

Зворушливим фактом зацікавлення Україною ще одного австрійського поета – Гуґо фон Гофмансталя – була його дружба з молодим українським поетом і художником Іваном Крушельницьким, який згодом відтворив свої розмови з Гофмансталем.

«Українська школа» в польській літературі представлена драмою «Богдан Хмельницький» (1817) Ю.Нємцевича, «Гелена, або Гайдамаки на Україні» (1819) Я.Камінського, поезією Ю.-Б.Залеського, романтичними поемами «Марія. Повість українська» (1825) А.Мальчевського, «Поділля» (написана 1826, опублік. 1828) і «Дума про Нечая» (1827) М.Ґославського, «Канівський замок» (1828) С.Ґощинського. Окрім того, українська тема займає поважне місце у творах Ю.Словацького, котрий вимріяв «срібний міф» України, Ю.Крашевського та інших митців.

Романтики творили фольклорний та історико-героїчний образ-міраж України, пов’язуючи з цим краєм боротьбу за свободу, оспівуючи козацьку вольницю. Суперечливість у літературному зображенні наших співвітчизників посилилася у XX ст.: породжений міжнаціональними протистояннями негативний образ українця фігурував у повістях «Чорний потік» (1946), «Дорійська галерея» (1957) Леопольда Бучковського, «Острів рятунку» (1962), «Сутінок світу» (1962) Влодзімєжа Одоєвського, хоча, здається, переважило прихильне висвітлення української тематики у чотирьох книжках циклу «На високій полонині» (1936, 1970, 1974, 1979) Станіслава Вінценза, в яких змальовано побут, працю, звичаї і вірування української Гуцульщини, трилогії «Слава і хвала» (1956-1962) та інших творах Ярослава Івашкевича, біографічному романі про Шевченка «Українські ночі, або Родовід генія» (1966) Єжи Єнджеєвича і творах інших польських письменників.