Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 2

Квітень 10th, 20127:03 am

0


Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 2

Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 1

Відтак, наскільки мобільно і професійно спрацюють сьогодні державні радіо і телебачення в плані впливу на суспільну свідомість, кожного суб’єкта суспільних відносин з метою формування відповідних державницьких позицій, соціальних стереотипів активної дії, національне свідомих за своїми переконаннями в значній мірі залежатиме наше просування до омріяного ідеалу національно-демократичного суспільства.

3. ПЛЮРАЛІЗМ В ІНФОРМАЦІЙНО-ЕЛЕКТРОННОМУ ПРОСТОРІ – ОЗНАКА ДЕМОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

Сьогодні зареєстровані законним шляхом і розпочали свою діяльність десятки недержавних телерадіокомпаній. Без сумніву – це ознака відкритого демократичного суспільства. Чимало з цих теле- радіостудій сформували уже своє професійне обличчя. Вигідна відмінність від державних телерадіокомпаній, зокрема в інформаційних програмах, у легкому викладі подій, довільній верстці, чого в державних засобах масової інформації через об’єктивні, певні історичні традиції ще немає, приваблює радіослухачів, телеглядачів. Цей фактор впливає на користь приватних станцій і у питанні формування пакету комерційних пропозицій. Однак, говорити про рівні умови існування, правила гри для державних та приватних станцій абсолютно не коректно. Щодо рентабельності виробництва, прибутків від рекламної діяльності, зрозуміло, що державні електронні засоби масової інформації будуть завжди програвати приватним, які ніколи зокрема не будуть займатися поширенням програм через створення дорогої мережі в малонаселених, але великих за територіями сільських районах, складних гірських регіонах. Комерційні станції ніколи не будуть займатися створенням невигідних, неприбуткових програм освітнього характеру для дітей, популяризацією фольклору, проведенням загальнонаціональних мистецьких заходів. Працюючи у вигідних економічних умовах, недержавні електронні мас медіа за рахунок матеріального фактору фактично висмоктують інтелектуальний потенціал, руйнують професійну школу державного радіо та телебачення.

Ця обставина повинна бентежити. Без повноцінного функціонування передусім державних інститутів решта суспільних елементів не можуть розвиватися гармонійно. Порушення таких закономірностей, особливо в умовах серйозної трансформації суспільних відносин, можуть стати предтечею згортання демократичних реформ. Отже, не захищаючи на законодавчому рівні діяльність державних засобів масової інформації, суспільство не прогнозує розвиток подій, не дбає про становлення міцних демократичних традицій.

Це, так би мовити, погляд на плюралістичний інформаційний простір з економічної точки зору. Ще виразніше загострюється проблема щодо подальшого розвитку демократичних реформ через аналіз суспільно-політичної ролі державних та недержавних телерадіоорганізацій.

Вище вже говорилося про відмінність природи існування та виконання соціальних завдань таких суспільних інститутів. Зрозуміло, що кожна недержавна, так звана незалежна телерадіокомпанія, працює на свого хазяїна. І сьогоднішнє вільне формування національного телерадіопростору України фактично перетворилося на розподіл зон відповідного, переважно закордонного капіталу, і категорія свободи слова, на жаль, вживається часто в контексті від розміру грошового мішка та його походження. Варто пробігтися хвилями приватних радіостанцій і все стає зрозумілим, ефір заповнений недержавною мовою, практично відсутня українська пісня, пропагується відверта орієнтація на західні цінності. Сьогоднішні комерційні недержавні радіостанції, на жаль, об’єктивно не можуть бути серйозним суспільним фактором, який би діалектичне спонукав розвиток інших засобів масової інформації, в тому числі і державних. Спрощені за формою програми, часто тенденційні за змістом, де на передньому плані комерційний інтерес, недержавні станції сьогодні, на жаль, спрощують, а іноді примітивізують національний інформаційний простір. Зрештою мова йде про глобальну проблему національної духовності – небезпеку американізації, нівелювання української ідентичності. Більшість недержавних радіостанцій сьогодні, на жаль, виступають носіями цих згубних тенденцій.

Законодавча робота, яка проводиться зараз в Україні закладає передумови справжнього плюралізму в інформаційному просторі, який би, з одного боку, став відкритою системою, а з іншого захищав би національну культуру, прилучав радіослухачів до надбань світового мистецтва.

4. ГАРМОНІЗАЦІЯ ІНТЕРЕСІВ ВЛАДИ І ПРЕСИ – ШЛЯХ ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Складна наукова проблема, особливо в умовах постсоціалістичного простору – це визначення місця преси в ієрархічних щаблях влади. В класичному варіанті, в демократичному суспільстві пресу називають четвертою владою, після традиційних гілок законодавчої, виконавчої, судових влад преса не стає наступним відособленим державним інститутом, а віддзеркалює діяльність трьох попередніх, є своєрідним контролюючим органом, перебуває в нормальній конструктивній опозиції. Коли в державі функціонує громадське (суспільне) телерадіомовлення (таке мовлення здійснюється виключно за рахунок абонентської плати без урядових дотацій), ця схема спрацьовує ідеально. В наших умовах ситуація кардинально відрізняється. Немає ясності в цій проблемі і на теоретичному рівні., по-різному тлумачать науковці місце преси в системі державних інститутів – одні дають визначення четвертої влади в лапках, інші без лапок, одні з іронічним підтекстом, інші без нього і т.д. Таке строкате розуміння проблеми на науковому рівні реально відображає стан і місце преси в наших суспільних умовах.

Багато новостворених видань, телерадіокомпаній, назвавшись незалежними, розпочали тотальний наступ на владу, державні інститути, історію, культуру, традиції народу, кожний конкретно переслідуючи свою мету, поставлену незалежним замовником. В цьому “сп’янілому” змаганні аби прислужитися хазяїну одні доводять, що ми народ без роду і племені, народилися в спільній колисці і в такій спільноті нам довічно існувати, другі переконують, що ми остаточно загубили свої традиції, стерли пам’ять минулого, зледаріли, самостійно неспроможні жити, без будь-якої історичної перспективи і наш порятунок знову йти на поклін для “озз’єднання”, треті аби закріпитися у ще єдиному телевізійному пострадянському просторі стільки виливають бруду на свій народ, входять в такий емоційно-психологічний екстаз заклинання, оббріхування, глузування, всього, що оточує, прихистило і годує, що стає не по собі, в якому світі ми живемо, доки випробовуватимуть нашу доброту і терпіння.

Інші “незалежники” для виконання чергового соціального замовлення, збільшення тиражу, розширення аудиторії з номера в номер, з передачі в передачу на передньому плані демонструють свої зразки сенсації – покалічені трупи, знівечені органи людського тіла, повідомлення про техногенні аварії, наступ чергової інфекції, невтішні прогнози соціологів, економістів, що передрікають масове безробіття, холод, голод, соціальну депресію і зрештою крах буття. Такий потік соціального негативізму створює атмосферу страху, пригнічення, відсутності соціальної перспективи.

Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 3
Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 4