Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 3

Квітень 10th, 20127:02 am

0


Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 3

Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 1
Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 2

У перехідних умовах трансформації суспільних відносин діяльність таких незалежних видань, телерадіокомпаній пояснити можна, але зрозуміти важко. Ніякого відношення до четвертої влади як конструктивно-опозиційної сили вони не мають, а виконують свідомо або опосередковано роль своєрідного соціального агресора-руйнівника. В час становлення молодих демократичних інститутів, власне формування держави, говорити про пресу як четверту владу, як фактор опозиційний – це трохи лукавити. Навколо уряду, який ледве тримається на ногах, потрібно створювати не опозиційну руйнівну атмосферу, як дехто розуміє в нинішніх умовах роль четвертої влади, а конструктивно будівничу. Критичний метод як спосіб пізнання дійсності повинен бути сфокусований на вироблення та реалізацію конкретної, розумної ідеї, об’єднання навколо неї потужної інтелектуальної соціальної маси. Що ж стосується суцільного негативізму, який сьогодні для багатьох стає чи не головним принципом у журналістиці, яким відверто підмінюють серйозний критичний аналіз суспільних процесів – так це вкрай небезпечна тенденція. На першому етапі, на рівні буденної свідомості, створюється гнітюча психологічна атмосфера безвиході, роздратування, нервозності. Наступний у цій ситуації можливий крок – це шлях до соціальної трансформації, а ймовірніше всього до встановлення тоталітарного режиму.
Для того, щоб засоби масової інформації створювали позитивну соціальну енергію, необхідні також адекватні заходи і з боку існуючих владних структур. Це, на жаль, часто відсутнє. А відтак проблема гармонізації інтересів влади і преси запишається однією з визначальних на етапі формування державної ідеології і власне можливих шляхів подальшого суспільного розвитку.

5. ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ І ТВОРЕННЯ НОВИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ

Суспільно-політичні стереотипи як сукупність офіційних ідеологічних установок та наївного, міфологічного, інстинктивного бачення світу на рівні індивідуальної та масової суспільної свідомості виступають своєрідними барометрами зрілості суспільства. Спершу звернемося до одного типу стереотипу – етнічного.
Кожен народ має певні стереотипні уявлення не лише про інших, а й про самого себе, – стверджує М.Рябчук (“Від “Малоросії” до “Індоєвропи”: стереотип народу в українській суспільній свідомості та громадській думці”// Політологічні читання. — 1994. — N 2). Як правило, – стверджує автор, – автостереотип кожного народу у поміркованих дозах поєднує позитивні й негативні риси, зрозуміло, з перевагою позитивних.

В сьогоднішній посткомуністичній Україні ми маємо два протилежних автостереотипи: гіпертрофовано негативний і, на противагу йому, гіпертрофовано позитивний. Перший є прямим результатом багатовікової колоніальної політики. У літературі він визначається як комплекс “малоросійства”: визнання значною частиною населення своєї вторинності й підлеглості щодо “старшого брата”, щодо “великого російського народу”. Цей стереотип формувався російськими колонізаторами впродовж багатьох сторіч і з певними корективами був успадкований і розвинений більшовицькою ідеологією. Відповідно до цього стереотипу український народ тлумачиться як історичне непорозуміння, натомість російський є головним спадкоємцем Київської Русі, “великим народом”, покликаним об’єднувати довкола себе усі народи. На повсякденному рівні цей стереотип існував і продовжує існувати у вигляді формул, виголошуваних обивателями і які стали ідеологією мільйонів з денаціоналізованих громадян: “а какая разница по якому балакати”, “мне одинаково як розгаваривать, лишь бы колбаса была дешевая”.

Стереотип “ковбасної ідеології” – могутній негативний фактор в побудові сучасного національно-демократичного суспільства. Багато літературних, історико-публіцистичних програм Українського радіо викликають різноманітну, часто полярну реакцію у слухачів західних і східних регіонів. Якщо одні з цікавістю сприймають такі програми, то інші часто вбачають в них підступи “бандерівської” ідеології. Сьогодні самі українці генерують ту ненависть, розвивають ту бацилу, якою зарядили їх колонізатори, і самі підживлюють стереотипи, які залишила в спадщину колоніальна влада. Блискучий ідеологічний витвір колоніальної влади – це зоологічна ненависть східноукраїнського населення до західних українців як носіїв української ідентичності і несприйнятливих до прищеплювання їм негативного колоніального автостереотипу. Колонізований етнос не тільки перейнявся негативним автостереотипом, а й засвоїв колонізаторський погляд на ту частину етносу, яка зберегла національне коріння. Звідси позитивні відгуки на програми Українського радіо щодо української історії, культури, пісні від слухачів західних регіонів і в кращому випадку байдужа реакція від слухацької аудиторії Сходу та Півдня України.

Національні радіо- і телекомпанії проводять величезну роботу щодо руйнування шкідливих колоніальних стереотипів, входження нації фактично в добу націотворення, що ми не точно називаємо на побутовому рівні державотворенням, пропаганди національної ідеї, а не ліберально-космополітичних постулатів громадянського суспільства, яка стане могутнім і фундаментом і об’єднуючим фактором побудови національно-демократичного устрою, в якому вже вільно зможуть змагатися і без шкоди для держави і ліберальна, і національна ідеї.

Для виконання таких специфічних завдань, зокрема на Українському радіо створені своєрідні пропагандистські підрозділи, це у творчо-виробничому об’єднанні інформаційно-публіцистичних програм окрім головної редакції інформації – головна редакція суспільно-економічних програм, куди входять редакції громадсько-політичного та соціально-економічної о мовлення. У творчо-виробничому об’єднанні художніх програм окрім традиційних літературно-художніх, музичних редакцій, створена редакція історико-публіцистичних програм. Аналіз пошти Українського радіо за 1996 р. свідчить, що колоніальні автостереотипи, хоча і не руйнуються за велінням доброї волі, але захиталися.

В листах на адресу Українського радіо дається професійна оцінка законодавчої діяльності Верховної Ради, засуджується протистояння владних структур – законодавчої і виконавчої, є роздуми стосовно основних засад державного ладу в Україні, статусу Севастополя та умов базування Чорноморського Флоту, двосторонніх угод з Росією.

Тисячі відгуків прийшло на передачі “Конституція. Держава. Стабільність”, “Політична студія” – це заочна дискусія слухачів і учасників програм про виведення України на шлях економічного і соціального прогресу.

Громадяни, відчувши на собі брак серйозної правової бази у суспільстві, висловились щодо проекту Основного Закону, взявши участь в обговоренні Конституції, а прийняття її було сприйнято як пріоритет права, перемогу над адміністративно-командною системою.

Втім, це не лише роздуми про завтрашній день України, а й пропозиції, побажання Українському радіо сприйняти активізації процесу становлення Конституційного ладу в державі. Дописувачі зосереджували увагу на очікуваних змінах після прийняття Конституції, дискутували щодо поєднання демократичних засад державності і загальнонаціональної ідеї.

Українське радіо в електронному інформаційному просторі України – Частина 4