Українське радіомовлення: шляхи розвитку

5 Квітня, 201212:26 pm

0


Українське радіомовлення: шляхи розвитку

Вступ України в якісно нову добу її існування, а саме в епоху державності, зумовив безліч кардинальних змін практично у всіх сферах діяльності нашого суспільства. Одне з чільних місць тут посідають засоби масової інформації, зокрема радіомовлення, яке чи не найперше реагує на будь-які суспільно-політичні зміни. Радіомовлення іманентне, має здатність, і повинно, впливати на суспільні процеси. Спробуємо розглянути ті зміни, яких зазнало наше радіо у зв’язку із глобальними політичними метаморфозами на теренах колишнього СРСР.

Очевидним є те, що за своїм характером українське радіомовлення часів СРСР та радіомовлення української держави істотно відрізняються. Уже зараз добре помітно певні результати щодо якісних змін нашого радіомовлення. І це закономірно, оскільки специфіка та функції радіомовлення молодої держави, яка прокладає у світ власний шлях, є іншими, ніж характер радіомовлення васала радянської імперії. Спробуємо вивести кілька пунктів, за якими сучасне українське радіомовлення відрізняється від свого попередника радянського періоду.

По-перше, позбувшись московського цензора, українське радіомовлення не притримується чужої лінії у висвітленні тих чи інших важливих питань, має передумови для подачі об’єктивної та неупередженої інформації, і, що дуже важливо, наше радіомовлення розширило рамки свого ефірного часу.

По-друге, змінився погляд на сприйняття і подачу інформації: замість позиції ідеологічного прислужника КПРС на нашому радіомовленні викристалізовується державницька позиція. Виникла низка постійних рубрик та програм, де автори розглядають процеси становлення і розвитку української держави, проблеми її зовнішньої та внутрішньої політики, економіки тощо.

По-третє, розпад тоталітарної імперії поклав початок переходу нашого суспільства від тоталітарних до ліберально-демократичних світоглядних орієнтирів та вартостей. Цілком природно, що ЗМІ, а, отже, й радіомовлення, також підвладні цьому процесові. Однак варто зазначити, що він є тривалим і доволі складним. Іноді й самі журналісти, які звикли до методів роботи, важко змінюють засадничі підходи до журналістики, а що вже казати про владні структури, які звикли до повного контролю мас-медіа. Крім того, жваве зацікавлення засобами масової інформації із розпадом СРСР почали виявляти представники не тільки владних, а й інших кіл. Наприклад, економічних, комерційних, фінансових і навіть кримінальних, що, зрештою, не дивно. Звідси злочини, жертвами яких є журналісти.

По-четверте, незважаючи не економічну скруту, збільшення кількості радіостанцій в Україні, переважно за рахунок недержавних радіокомпаній, спричинило зріст конкуренції між ними, яка, зі свого боку, стимулює творчий пошук, змушує авторів робити програми цікавішими, оригінальнішими, а отже, якіснішими.

По-п’яте, специфіка нашого радіомовлення змінюється ще й з огляду на нові вимоги часу, спроби нашого суспільства стати на рейки ринкової економіки. Постійним атрибутом сучасного радіо, на відміну від колишнього, стала реклама, різні оголошення тощо. Переважна більшість недержавних радіостудій орієнтується на молодого слухача, і тому основу їх ефіру становить сучасна музика та розважальні передачі. Багато радіостудій у погоні за масовою аудиторією, а, відтак, і рівнем популярності, що, безперечно, повинно привабити потенційного рекламодавця, роблять наголос на так званих легких, тобто розважальних, передачах різних ґатунків, інколи неоправдано жертвуючи передачами інформаційного та аналітичного характеру.

Така тенденція сприяє поділові радіостудій за специфічними й тематичними ознаками і дає підстави для класифікації нового типу радіокомпаній – комерційного. Проте правомірність такої дефініції потребує ґрунтовнішого вивчення та аналізу діяльності згаданих радіостудій.

По-шосте, з виникненням незалежної України було знято табу на вихід в ефір передач на релігійну тематику. Яскравою ілюстрацією актуальності програм може бути популярність радіо “Воскресіння”.
По-сьоме, проблема білінгвізму. Вихід в ефір головних каналів нашого мовлення здійснюється українською мовою. Тут радіомовлення досягло помітних успіхів порівняно з головними каналами телебачення, а особливо – із пресою.

Українське радіомовлення: шляхи розвитку – Частина 2