Ураження нирок, спричинені медикаментами

Листопад 7th, 20111:14 pm

0


Ураження нирок, спричинені медикаментами

Ураження нирок, спричинені медикаментами

Останні десятиріччя відзначаються значним розвитком хімії лікарських засобів і фармацевтичної промисловості, збагаченням арсеналу ліків багатьма ефективними медикаментами. Користування ліками іноді без крайньої потреби, особливо самодіяльність у цьому питанні з боку населення призвели до появи нових, так званих медикаментозних захворювань.

Нирки є тим органом, який найчастіше уражається при медикаментозній хворобі. Це зумовлено насамперед тим, що через них з організму виділяються препарати і продукти їх розпаду. Крім того, судинна сітка нирок, їхній канальцевий апарат дуже чутливі у випадках природженої або набутої підвищеної чутливості організму до чужорідних речовин.

Близько 20 років відоме захворювання нирок під назвою фенацетинового нефриту. Виникає він при частому (щоденному) і тривалому (більше одного року) вживанні фенацетину або таблеток, до складу яких входить цей препарат.

Усіх тонкощів механізму ураження нирки, спричиненого фенацетином, не розпізнано. Відомо тільки, що при цьому уражаються канальці і сполучнотканинна основа нирок, а далі зміни досягають і клубочків. Нерідко до цього процесу приєднується інфекція і виникає типовий пієлонефрит. З прогресуванням захворювання розвивається хронічна недостатність нирок.

У хворих звичайно помітні прояви загального отруйного впливу фенацетину на організм: головні болі, безсоння, дратливість, зниження апетиту.

Питома вага сечі знижується, розвивається поліурія, в сечі з’являються у незначній кількості білок, еритроцити, лейкоцити. Рано виникає недокрів’я, а далі і всі прояви, що характеризують зниження функцій нирок.

Своєчасне і раннє розпізнавання хвороби з відміною фенацетину запобігає прогресуванню цього нефриту.

Людям, які часто приймають знеболюючі засоби (при головних, м’язових, кісткових, суглобових і нервових болях), слід пам’ятати про шкідливий вплив на нирки фенацетину і уникати частого приймання його у великих дозах. Ураження нирок сульфаніламідними препаратами відоме з часу впровадження їх у медичну практику.

У легких випадках ураження нирок сульфаніламідами в сечі з’являється білок, еритроцита, циліндри, у тяжчих— хворий відчуває болі в попереку (аж до болів, що нагадують приступи сечокам’яної хвороби), виникають розлади сечовипускання, може дійти до гострої ниркової недостатності з повним припиненням виділення сечі. При цьому звичайно спостерігаються болі в суглобах, висипи на шкірі, підвищення температури тіла, ураження інших органів.

У разі виникнення такого небезпечного ускладнення від застосування ліків сульфаніламідної природи негайно відміняють їх, призначають всередину до 2—3 л на добу слабкого розчину соди (при збереженні сечовиділення). Хворому рекомендують безсольову дієту без гострих страв і продовжують лікування.

Щоб запобігти шкідливому впливу сульфаніламідів на нирки, не слід приймати цих ліків людям, в яких у минулому були хвороби нирок, і також тим, у кого спостерігається підвищена чутливість до них (висипи на шкірі, проноси тощо). Ліки слід запивати великою кількістю рідини, краще олужненої.

Порівняно часто уражаються нирки при застосуванні антибіотиків. Який з великої кількості цих препаратів частіше загрожує таким ускладненням, сказати важко. Нелегко й передбачити це ускладнення.
Призначення антибіотика в кожному випадку має бути суворо обумовлене, найкраще після попередньої перевірки на переносність препарату під медичним контролем. При будь-яких проявах у минулому підвищеної чутливості до певного антибіотика призначати його ні в якому разі не можна.

Лікування ураження нирок антибіотиками (зміни в сечі, набряки) провадиться під спостереженням лікаря.

Описано випадки ураження нирок аспірином, пірамідоном, фтивазидом та іншими препаратами.

Якщо в минулому запобіжні щеплення викликали алергічні реакції, то про це слід пам’ятати і завжди попереджувати лікаря, тому що такі реакції нерідко можуть також призвести до ураження нирок.