Важлива практична складова сучасної професійної підготовки випускника

Січень 17th, 20153:57 pm

0


Важлива практична складова сучасної професійної підготовки випускника

Сучасна ситуація у сфері вищої освіти вимагає осмислення місця наукової роботи в процесі професійної підготовки випускника у вузі.

Що ж змінилося в організації вищої освіти за останні роки? З освітньої практики вищої школи зникло поняття фундаментальну наукову освіту, метою якого була суто наукова підготовка кадрів.

Різні форми освіти в аспірантурі та докторантурі були покликані надати аспірантам, докторантам і здобувачам умови для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук. При цьому навчально-освітня складова практично була на другому плані і виконувала допоміжну роль, в основному забезпечуючи підготовку та здачу кандидатських іспитів, а також освоєння аспірантами дисциплін.

Нові стандарти можуть конкретизували кваліфікаційні вимоги до випускника вищої школи допомогою докладної характеристики об’єктів і різних видів професійної діяльності майбутнього працівника соціально-культурної сфери. Кожен стандарт повинен містити компетентнісну модель випускника, що складається з конкретних професійно-особистісних характеристик, виражених в термінах – універсальні, загальнокультурні і професійні компетенції, в освоєнні яких він повинен досягти, як мінімум, порогового рівня виконання у своїй професійній області.

Вимоги до реалізації завдань науково-дослідної діяльності, її змісту і особливостям займають досить високі позиції в загальному рейтингу як видів професійної діяльності, так і переліку компетенцій по кожному рівню вищої освіти.

Аспірантура – перше місце в системі підготовки науково-педагогічних кадрів відводить саме науково-дослідної діяльності, слідом за якою дається характеристика педагогічної діяльності випускника в якості викладача вищої школи.

Якщо випускник-бакалавр повинен бути готовий до виконання наукової роботи під чиїмось керівництвом, у складі дослідницької групи або колективу, магістр – вміти самостійно формулювати проблему, тему і виконувати наукове дослідження, то аспірант по закінченню свого рівня освіти має бути готовий до функцій організатора та керівника наукової роботи, що виконується як дослідницьким колективом, так і в індивідуальній формі.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що володіння науково-дослідними компетенціями входить до складу кваліфікаційних вимог, а, отже, і вимог потенційних роботодавців до випускника вищої школи незалежно від освоюваного рівня (бакалаврат, магістратура, аспірантура) і є невід’ємним компонентом професійної діяльності в соціально-культурній сфері.

Література:

Галина Якушкина. Наукова робота в системі професійної підготовки кадрів у вузі мистецтв і культури. // “Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії” // Збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2015 р. – 325 с.