Вітчизняний вектор інноваційного розвитку сфери АПК

Травень 22nd, 20156:52 am

0


Вітчизняний вектор інноваційного розвитку сфери АПК

Сільське господарство завжди було і залишається найбільшою виробничою галуззю економіки. Зосередження запасів природних ресурсів для виробництва продукції і сировини, акумуляція людських ресурсів, як продуктивних, так і споживчих, сприятлива екологічна обстановка – все це дозволяло сільському господарству успішно конкурувати на світових ринках сільськогосподарських виробників.

Агропромислове виробництво є одночасно і проблемною, і перспективною галуззю. Однак абсолютна залежність сільськогосподарського виробника від кліматичних умов є вразливою стороною агропромислового комплексу країни. Вплинути на погодні умови сезону економіка сільського господарства не в змозі.

Передбачити температурний режим і кількість опадів вдається не точно, що робить головну економічну можливість нашої країни – сільськогосподарське виробництво, негнучким і повністю залежать від зовнішніх факторів. Деякі сільськогосподарські виробники зазнають збитків і воліють йти з цієї галузі в більш прогнозовані та прибуткові.

Агропромисловий комплекс залишається незахищеним і неконкурентоспроможним перед зарубіжними виробниками, які змогли змінити подібні умови за допомогою впровадження інноваційних технологій та обладнання.

Сучасна дійсність ставить перед державою конкретні цілі і вимагає чітких дій для досягнення цих цілей. Назріла проблема продовольчої залежності країни від інших держав при найбагатших ресурсах і невикористаних можливостях йде в розріз з її значним природно-ресурсним і людським потенціалом.

На даний момент сучасна картина економіки така, що використання наявних ресурсів відбувається неефективно, а країна вибирає шлях найменшого опору, закуповуючи продовольство в інших країн, часто володіють в рази меншими можливостями, але вчасно обрали інноваційний шлях розвитку – шлях застосування принципово нових технологій, розробок і сировини, що не вичерпали себе або впроваджених у виробництво вперше.

Така ситуація негативно позначається на іміджі країни в цілому, підриваючи її авторитет, формуючи образ споживача, який не може ефективно організувати і використовувати свої потенційні можливості.

Формування конкурентоспроможного та сталого сільського господарства, збереження та розширення ринків збуту вимагає пошуку нових ідей, які можуть приносити прибуток.

Для забезпечення ефективної конкурентоспроможності та сталого розвитку аграрна економіка повинна перейти на принципово новий тип розвитку – шлях постійного вдосконалення, підвищення якості виробленої сільськогосподарської продукції, зниження витрат виробництва, і постійного оперативного реагування на зміни. Тільки такими прогресивними заходами можливо нарощування темпів економічного зростання на сучасному етапі.

Таким переломним моментом може стати тільки вектор інноваційного втручання, тобто впровадження заходів, що не застосовувалися в сільськогосподарських галузях ніколи за весь період їх функціонування. Інновації – це важлива складова частина науково-технічного прогресу. Розглядаючи науково-технічний прогрес в агропромисловому виробництві, необхідно виділити нові методи обробітку та обробки земель, меліоративні заходи, компоненти, удобрювати грунт, високопродуктивні селекційні види насіння культур і порід тварин, сільськогосподарську техніку. Під «новим» в даному контексті слід розуміти не оновлену стару модифікацію, а принципово інший підхід до названих категоріях – інноваційний підхід: впровадження компонентів, не схожих на попереднє, використання технологій, яких не існувало.

Вирішувати проблему науково-технічного прогресу і його ролі у розвитку сучасного аграрного сектора необхідно в короткі терміни. Сільському господарству гостро необхідні нові розробки, сучасне обладнання, техніка і технології. Однак проблема інноваційного розвитку потребує комплексного вирішення, тісної співпраці наукової спільноти з державою і приватними інвесторами.

Літературні джерела:

С.А. Биканова. Обгрунтування необхідності розвитку науково-технічного прогресу у сільському господарстві. // Екологізація сталого розвитку інформаційного суспільства. – Х.: ХНАУ, 2014. – 321 с.