Внесок Українського Національного Фронту у розвиток дисидентського руху у 60-х pp. XX ст.

Липень 6th, 20117:00 am

0


Внесок Українського Національного Фронту у розвиток дисидентського руху у 60-х pp. XX ст.

Значний вплив на розвиток дисидентського руху у 60-х pp. XX ст. справив УНФ, який виник на Різдво у с.Долина Івано-Франківської області. У 1964 р. УНФ виник тоді, коли масові визвольні змагання закінчилися поразкою, а боротьба за незалежність велася мирними засобами. Створення УНФ пов’язане з іменем Д.Квецька, що є вихідцем з с.Слобода Болехівська і цікавився рухом опору 40-50-х р. в Україні. Першим соратником Д.Квецька у справі створення УНФ з осені 1964 р. був З.Красівський.
На 1962-63 pp. діяли такі напрямки діяльності УНФ:   1). завоювання незалежності і державності для України; 2). встановлення демократії на основі свободи і природних прав людини;
3) соціальні реформи як шлях до забезпечення високого житгєвого рівня для українського народу;
УНФ видавав журнал „Воля і Батьківщина”, „Прозріння”. За 1964-66 pp. видано 16 номерів „Волі і Батьківщини”. Членами УНФ були М.Дяк, Я.Лесів, В.Кулинич, Б.Равлюк. До керівного складу УНФ входили Д.Квецька, ЗДрасівський. УНФ поширював брошури ОУН, листівки, самовидавські документи у Івано-Франківській, Львівській областях, Києві, Одесі, Кіровоградській області. 02.1966 р. Д.Квецько послав „Меморандум XXIII з’їзду КПРС”, в якому висловив свої судження щодо політики СРСР на Україні в галузі освіти, культури, політики.
У Львові діяла філія УНФ на чолі з Краківським, а її членами були М.Мелень, інженер І.Губка, С.Геранович, Б.Криса. Через Львів до Івано-Франківської групи потрапили вірші Симоненка, тексти виступів І.Дзюби, зокрема його праця „Інтернаціоналізм чи русифікація”. Із тюрми Д.Квецько намагався розробити деякі програмні документи. 19.05.1967 р. у нього вилучено „Без вини винний”, „Декларація незалежності Анголи”.
Багатьох членів УНФ звинувачено в антирадянській діяльності. На прохання Генпрокурора СРСР слідство за клопотанням Андронова (голови КДБ СРСР) продовжено дозволом Президії BP СРСР. Обвинувачених у справі УНФ судила виїзна сесія Верховного суду УРСР в XI. 1967 р. у Івано-Франківську, Львові. Суд засудив: Д.Квецька – 15 р. (5р. – тюрма, 10 р. суворого режиму з конфіскацією майна і засланням після таборів на 5 p.); З.Красівського – на 12 р. В.Кулинич, Я.Лесів – по 6 р.; М.Дяк – 12 р.Д.Губка – бр.Г.Кочур, Г.Прокопович – по 5 р.
Отже, УНФ існував ~ З р. За цей час до неї вступило 10 активних членів, десятки читачів „Волі і Батьківщини”. УНФ перша і єдина з поміж підпільних груп зуміла добитися видання власного часопису, організації, яка мала свою програму і статут. Треба віддати належне, що не боялися почати боротьбу за незалежність України в час, коли інші боялися і мовчали.

Наталія Кудрик
Науковий керівник – проф. Ботушанський В.М.

 

Використана література:
1. Зайцев Ю.Ідея державної незалежності в українському русі Опору 60-х pp. II Україна, культурна спадщина. – Львів, 1997. -Вип.. 3-4. – С.242-254.
2. 2.Русначенко А. УНФ – підпільна група 60-х pp. // УІЖ.
– 1997. -№4.-С.81-94.
3. З.Салига Т.Щоб не лишати внукам кайдани // Березіль.
– 1998. -№9-10.-С. 173-183.