Внутрішні контакти: категорія впливу у компаративістиці

13 Листопада, 201212:51 pm

0


Внутрішні контакти: категорія впливу у компаративістиці

Вищою формою літературних зв’язків є внутрішні зв’язки, які лишають слід на структурі тексту-реципієнта (окремого твору чи національної літератури), виконуючи формо- і змістотворчу роль. Термін вплив означає процес і результат дії транслятора на реципієнта.

Транслятором (передавачем, відправником, адресантом), як і реципієнтом (сприймачем, отримувачем, адресатом), можуть бути літературні явища будь-якого рівня та обсягу: окремий твір, національне письменство, образ, стиль чи будь-який інший елемент мистецької традиції. Саме поняття впливу дуже давнє, дехто вважає навіть, що воно прийшло в літературознавство з астрології, котра намагалася з’ясувати, як розташування планет чи повний місяць діють на ріст рослин, самопочуття людини тощо. Рене Веллек переконаний, що полювання за впливами не варте зусиль. Діониз Дюришин приблизно такої ж думки – цей термін він вважає небажаним пережитком «теорії впливів» («впливології»). Впливи можуть стосуватися одного твору, письменника чи групи митців.

Тому А.Діма розрізнив упливи індивідуальні та колективні. До перших дослідник зарахував уплив письменника на письменника, наприклад, Езопа на Лафонтена. Є випадки, коли якась постать має винятково великий вплив на формування стилю чи цілого періоду розвитку культури. Такими можемо вважати вплив Вольтера на розвиток гуманістичних ідей у духовному житті Європи XVIII – початку XIX ст. чи вплив Байрона, Шіллера, Гюґо на розвиток романтизму. Особливо відчутний байронізм у Росії – «непотрібні люди» Онєґін, Печорін (хоча є й спроба лермонтовського дистанціювання («Нет, я не Байрон, я другой, / Еще неведомый избранник…»). Але такі подібності не слід пов’язувати виключно з Байроном. Байронізм, як влучно висловився чеський учений С.Вольман, зустрічається і без Байрона, і навіть без байронізму.

Складним є питання про вплив літератури на літературу. Безперечно, старіші літератури впливають на молодші, розвиненіші – на менш розвинені. Літературні внутрішньо- і міжнаціональні впливи існують не лише на рівні окремих творів, творчих індивідуальностей, національних літератур, а й стильових напрямів, жанрових форм, цілих літературних епох. І, нарешті, про опосередкований тип контактів, які здійснюються не через прямий вплив однієї літератури на іншу, а через «треті руки». Окремі релігійні, міфологічні та правові елементи прадавніх вавилоно-ассирійської та єгипетської цивілізацій успадкували Еллада й Рим, передавши їх новочасній європейській культурі. Пізніше, в Середньовіччі, посередницьку функцію виконувала візантійська культура, передаючи з азійського Сходу європейському Заходу та слов’янському світу різноманітні твори словесності: казки, легенди, житія, романи, драми тощо А в новітні часи, як вже було згадано, ідеї західноєвропейського модернізму приходили до нас і внаслідок безпосереднього спілкування з ним.