Вплив інформатизації на міжнародну комунікацію

14 Серпня, 201312:37 pm

0


Вплив інформатизації на міжнародну комунікацію

Різноплановість і багатовекторність інтересів різних соціальних сил у глобалізаційних процесах породжує амбівалентне сприйняття і неоднозначну оцінку останніх, що загрожує посиленням нестабільності в міжнародних відносинах і невизначеністю перспективи планетарного розвитку.

Ключовою проблемою сучасної світової цивілізації стає не сама по собі господарсько-економічна діяльність, а пов’язані з нею трансформації та колізії в національній самосвідомості, самобутній культурі, духовності в цілому.

Об’єднання виробничих ресурсів і технологічних досягнень – це лише одна зі складових глобалізації, що лежить на поверхні, але зачіпає глибинні пласти суспільного життя, що стосуються духовно-практичних і культурних орієнтацій локальних спільнот.

Зведення глобалізації до економічних та політичних процесів перетворюється на глобалістськими ідеологічну і політичну доктрину, що виставляється під егідою тих країн, які прагнуть домінувати в міжнародних відносинах. Тоді народи опиняються в умовах кон’юнктурної глобалізації, при якій національні пріоритети і стандарти в розрахунок не беруться. Глобалізація не повинна закріплювати домінування якихось держав у світових процесах, послаблюючи суверенність інших держав. Всім тепер зрозуміло, що домінування окремих держав загрожує посиленням тероризму і соціальними вибухами.

Комунікація може бути діалогічною і монологічною. Діалог у сучасній міжнародній комунікації часто на ділі виявляється монологом тих, хто претендує на виняткову істину і єдино правильну політику.

Коли інтереси однієї держави цілком придушуються інтересами іншого, більш сильної держави, назріває ситуація військового конфлікту. Але відкрита війна слабкого проти сильного завідомо програшна. Тоді зброєю слабкого стає тероризм, у боротьбі з яким позиція сили (що виключає всякий діалог) неминуча і виправдана. Заодно виправдовується і боротьба з фундаменталізмом, який став на шлях тероризму.

Тим часом, у розширеному сьогоднішньому тлумаченні поняття фундаменталізму нерідко використовується як ідеологічне тавро щодо суверенної політики тих країн і співтовариств, які противляться політичної, економічної та культурної інтервенції інших держав (супердержав).

У руслі вищесказаного неприпустимою слід визнати гуманітарну інтервенцію, яка супроводжується спробами змінити ситуацію примусом (військовим, політичним, моральним, “культурним”). Небажана в міжнародних відносинах і крайня толерантність як заспокійлива терпимість до всього що відбувається, а по суті як недозволене байдужість до процесів, який таїть у собі небезпеку, зло. Комунікативна толерантність має свої межі, за якими вона перетворюється на безвідповідальність, аналогічно як гуманітарне втручання не повинно перетворитися на інтервенцію своїх (чужих для інших) інтересів.

Досі дестабілізуючий вплив на міжнародний інтеграційно-комунікативний процес надають також наслідки розпаду в минулому столітті світових імперій і наддержав. У сучасній літературі до числа таких деструктивних елементів планетарного співтовариства відносять, як правило, кримінальні держави («не зуміли здійснити успішні модернізації в постколоніальний і посткомуністичний період»). Крім того, є просто неуспішні і по-своєму агресивні держави, спантеличені тим, як би встигнути вскочити в останній вагон, щоб не залишитися на узбіччі швидкоплинні кон’юнктури світового ринку.

Безумовно, при неоднорідності національних та державних суб’єктів, в сучасних глобалізаційних процесах мають бути лідери в особі певних, більш цивілізованих держав. Але якраз лідерство тільки і передбачає партнерські відносини і конструктивний міжнародний діалог, а не тотальне підпорядкування і монологічний диктат з можливими небезпечними ускладненнями і непередбачуваністю світової перспективи.