Вплив інновацій на систему мотивації праці

19 Листопада, 20139:38 am

0


Вплив інновацій на систему мотивації праці

У сучасному менеджменті головним є те, який із трьох видів стратегії обирає фірма: стратегію інновацій, стратегію на зменшення витрат чи стратегію, що включає в себе основні риси перших двох. На тлі перебудови бізнесу, структурних змін та інновацій у системі менеджменту персоналу активізується розвиток засобів стимулювання праці. При цьому розв’язуються наступні задачі: управління трудовою мотивацією, використання засобів морального заохочення, нормування і тарифікація трудового процесу, розробка системи оплати праці, розробка форм участі в прибутках і капіталі.

Для текстильної промисловості, де значна частина обладнання потребує заміни, це питання набуло важливого значення. Ситуація ускладнюється відсутністю сировинного ресурсу (бавовни), переважно низькою рентабельністю вітчизняної продукції, її недостатньою якістю та конкурентоспроможністю на внутрішньому і міжнародному ринках.

Бавовняну галузь текстильної промисловості України утворює 31 підприємство. Найбільшими виробниками бавовняних тканин є ВАТ “Текстерно”, ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” і ВАТ “Донецький текстиль” (“Донтекс”), питома частка яких на ринку України в 2000 році відповідно складала 59,8; 29,7; 9,3 %.

Результати дослідження ринку текстильних виробів показують, що сучасні вимоги до продукції змушують керівників підприємств по-новому підходити до конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, особливо щодо її якості. Дедалі зростаючі вимоги до пряжі ставлять перед виготовлювачами устаткування і виробниками нові проблеми. На ВАТ ‘Текстерно” технічне переозброєння востаннє проводилося в 1992 році і рівень зношення основних фондів становить 48 %. На даний час залучення інвестицій може дозволити підприємству впровадити лінію по відбілюванню тканини в розправленому вигляді, лінію термозольного фарбування, обладнання по шаблонній набивці тканин у комплекті з майстернею з виготовлення шаблонів.

Інша специфічна риса текстильного виробництва пов’язана з характером і специфікою трудових ресурсів. Порівняно з 1994 роком кількість зайнятих у текстильній промисловості скоротилась на 40 %. В умовах адміністративно-командної системи текстильна промисловість постійно відчувала нестачу трудових ресурсів. Це пояснювалося більш низькими рівнями оплати праці порівняно з іншими галузями, а також складними умовами праці.

Підвищення ефективності використання трудових ресурсів в умовах ринку повинно бути спрямоване на збільшення рівня оплати праці та матеріальної зацікавленості. Для росту ефективності текстильного виробництва необхідно враховувати специфіку державного впливу. Практично протягом усього часу дії адміністративно-господарської системи текстильна промисловість була джерелом прибутків державного бюджету, відрахування до якого могли досягати 80 і більше відсотків від прибутку.

Поряд з негативними тенденціями щодо фінансового стану є й позитивні сторони функціонування текстильних підприємств, які сприяють його поліпшенню. До таких чинників належать, наприклад, високий ступінь оборотності вкладеного в текстильну промисловість капіталу, стійкий попит на продукцію текстильної промисловості. Усі ці чинники повинні бути враховані при розробці інвестиційних програм в умовах ринку.

Поряд з цим підвищення ефективності роботи текстильних підприємств повинно зумовлюватись виявленням і врахуванням у процесі формування та реалізації інвестиційних рішень інтересів усіх суб’єктів, залучених у виробництво. У процесі виробництва в ринкових умовах зіштовхуються цілі колективу робітників, адміністрації підприємства, інвесторів та осіб-власників. За своєю спрямованістю цілі цих суб’єктів не завжди збігаються або мають різне пріоритетне значення. Кожний член колективу зацікавлений у рості оплати праці, у підвищенні соціальної захищеності.

Адміністрація ж підприємства поряд із переліченими вище цілями значну увагу приділяє цілям більш високого психологічного рівня, наприклад можливості реалізації своїх знань у практиці виробництва. Цілі ж власників та інвесторів можуть мати зовсім протилежний напрямок. Так, наприклад, зростання рентабельності й обсягів прибутку може бути забезпечене за рахунок зниження оплати праці членів колективу. Таким чином, інтереси інвесторів і власників в умовах ринку вступають у протиріччя з інтересами членів колективу. Згладжування цих протиріч дозволяє також підвищити ефективність управління підприємством.

Також необхідно враховувати те, що переважна чисельність працівників текстильних підприємств – жінки. Тому мотивація до праці тут має специфічні риси. Для жіночого персоналу дуже важливими є умови праці, величина вільного часу, можливість використання гнучких графіків роботи та ін. Упровадження перерахованих вище заходів разом з інноваційним механізмом мають стати одними з основних чинників виходу текстильної галузі України з кризи.

Для підвищення мотивації праці на підприємстві при аналізі інвестиційних проектів доцільно передбачати вигідні для колективу умови. При цьому пропонуємо наступні рекомендації щодо прогнозування заробітної плати:

якщо в останні роки спостерігалась тенденція до зменшення заробітної плати, то для підвищення привабливості проекту доцільно в розрахунках передбачити її стабілізацію;
якщо зарплата зберігалась на стабільному рівні, то пропонується її зростання пропорційно інфляції або навіть з деяким випередженням;
якщо спостерігалась тенденція до зростання заробітної плати, то завданням адміністрації при впровадженні інвестиційного проекту є забезпечення існуючих темпів.

Аналогічно пропонується враховувати чисельність працівників. Таким чином, дані про тенденції у виплаті дивідендів та зміні заробітної плати учасників інвестиційного процесу дозволять досягти балансу між власниками підприємства, найманими працівниками та адміністрацією в моделі оцінки інвестиційного проекту.

Хоча в сучасних умовах оплата праці на підприємствах текстильної промисловості відіграє в мотивації праці вирішальну роль, усе ж таки слід відзначити психологічний аспект мотивації інновацій.

Відомості про авторів: Д.Г. Шушпанов, О.Є. Цісецький, м. Тернопіль