Вплив сім’ї на становлення особистості підлітка

17 Травня, 201110:52 pm

0


Вплив сім’ї на становлення особистості підлітка

Вплив сім’ї на становлення особистості підлітка

Кожний вік являє собою особливі зміни у психічному й фізичному розвитку та характеризується множиною властивостей, які дуже важливі на кожному віковому етапі розвитку. Але саме підлітковий вік є одним із найскладніших періодів в онтогенезі. По-іншому цей вік називають “перехідним”, “важким”, “критичним”, “середнім”. Г.С.Костюк визначає підлітковий вік, як важкий період психологічного дорослішання й статевого дозрівання дитини.

Підлітковий вік – це період переходу від дитинства до дорослості, період інтенсивного становлення якостей розуму, почуттів і волі, його готовності жити і діяти так, як живуть і діють дорослі. Підліток починає усвідомлювати себе як дорослу особистість. Зростає його активність, відбувається переорієнтація цінностей, характерних для дітей, на цінності, які виникають у свідомості підлітка під впливом прагнення бути дорослим.

Почуття дорослості стимулює потребу в формуванні “Я-концепції”. Підлітку необхідно знайти серед дорослих свій ідеал, на який можна рівнятись у своїй поведінці, в діях і вчинках, у формуванні свого “Я” [2, С.136]. Вони прагнуть до самостійності, до незалежності, середні школярі дуже чутливі до оцінок дорослих. Ставлення до них, як до маленьких, ображає і відштовхує їх.

У підлітковому віці відбувається перебудова взаємин з батьками: перехід від залежності, від батьків до стосунків, в основі яких взаємна довіра, повага і постійно зростаюча рівність [2, С.139]. Практично у всіх дослідженнях в галузі дитячої психології підкреслюється вирішальний вплив сім’ї на загальний розвиток особистості дітей. Особливе значення для формування моральних якостей Ф.Райс виділяє такі фактори: батьківське тепло, взаємна повага в сім’ї, довіра по відношенню до дитини; інтенсивність спілкування батьків з дітьми-підлітками; сімейні дисципліни; роль, яка відводиться дитині в сімейній ієрархії, тощо [З, С.404].

На дитину суттєво впливає сімейне виховання. Саме умови сімейного виховання дитини відбиваються протягом усього її життя і є пусковим моментом у формуванні особистості [1, С.48]. Найбільш типові помилки сімейного виховання такі: дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками; відсутність у дорослих стійких власних позитивних моральних установок; організація життя в сім’ї не сприяє формуванню в дитини позитивних моральних звичок; батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу дитини.

Сім’я, з точки зору висунутих до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію її членів до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Криміногенний вплив з боку сім’ї на особистість дитини полягає в стихійному чи цілеспрямованому формуванні антигромадських якостей.
Дітям середнього віку потрібна емоційна прихильність батьків, але надлишок її затримує формування дорослості, внутрішньої автономії.

Підліток не може подорослішати, не розірвавши стосунків з ним у нову більш складну систему емоційної схильності, центром якої стає він сам. Батьки, які не знають причини цього, думають, що діти зневажають їх, ставляться до них жорстоко. Батькам треба зрозуміти своїх дітей, не псувати з ними стосунків. Пройде криза, і емоційна прихильність між дітьми і батьками перейде на вищий, більш свідомий рівень.

Отже, на нашу думку, для правильного виховання підлітка в сім’ї, батькам необхідно враховувати особливості розвитку дітей у цьому віці, знайти зміни, які відбуваються в фізіології та психології дитини, фактори, що, впливають на становлення особистості підлітка.

Вікторія Дудчак
Науковий керівник – асист. Рудюк Н.Г.

Використана література:
1. Дементьева И. Первые годы брака. Проблемы становления молодой семьи. – М.: Наука, 1991.
2. Дмитренко А.К., Мармазинська П.Є., Тарновська О.С. Психологія сімейного виховання. – Чернівці: Прут, 2001. – С. 132-140.
3. Райе Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. -Санкт-Петербург: Питер, 2000. – С. 221-223.