Види юнацьких форм соціалізації особистості

Серпень 9th, 20139:30 am

0


Види юнацьких форм соціалізації особистості

Сучасний соціокультурний простір рясніє культурними групами, сенс яких зводиться лише до спільного проведення дозвілля людьми, що об’єдналися на основі спільних інтересів. Актуальність даної теми полягає в тому, що роль сучасної молоді та її впливу на життя суспільства різноманітна. Дослідники пояснюють це тим, що таким чином індивід задовольняє різні соціальні та психологічні потреби особистості: включення в суспільно-політичне життя, забезпечення особистої безпеки, розширення кола спілкування і способів проведення дозвілля, задоволення культурних і духовних запитів і т.д..

Молоді люди включаються в соціальну групу для задоволення потреб у спілкуванні, самоствердженні, які в силу якихось причин у формальній групі задовольнити не можуть. Це і призводить до стихійного об’єднанню в молодіжні групи з метою захисту спільних інтересів.

Однією з функцій молодіжної групи є реалізація форм поведінки. Молоді люди перед обличчям ідентичних проблем гуртуються в тісні групи друзів-ровесників, у колі яких вони разом співчувають тому і спільниками у тому, що їм усім заборонено суспільством; в результаті девіантна поведінка, стаючи колективним, в їхніх очах перестає бути відхиляється.

На сучасному етапі поширеною точки зору є розгляд феномену молодіжної субкультури як компенсуючого механізму соціалізації особистості.

Соціалізація являє собою неоднозначний за своїми результатами процес. З одного боку, вона допомагає людині увійти в соціум, засвоїти норми і форми поведінки, прийнятні в суспільстві, а також реалізувати себе через соціальну взаємодію, з іншого – в процесі присвоєння соціальних цінностей з культурних зразків людина іноді змушена пристосовуватися до впливів середовища, що може сприяти втрату своєї індивідуальності.

У більшості випадків носіями молодіжної культури є представники соціально-демографічної групи “молодь”.

До молоді відносять старшокласників загальноосвітньої середньої школи, студентів вузів і технікумів, коледжів, а також індивідів, вже приступили до трудової діяльності, але ще не досягли в ній максимальному ступені участі, тобто максимальної економічної активності.

Найбільш цікавим для вивчення в контексті досліджуваної проблеми представляється період юнацького віку, оскільки юність характеризують, як новий етап у процесі соціалізації, а метою даного вікового періоду є досягнення ідентичності. На сучасному етапі специфіка формування ідентичності полягає в тому, що, з одного боку, людина може вибирати собі ідентичність, виконувати кілька різних соціальних ролей; сучасне про-суспільством надає йому можливість самому вільно формувати ідентичність і змінювати її, що сприяє розвитку творчості. Молоді люди прагнуть до набуття нової ідентичності, яка є почуття впевненості в тому, що внутрішня тотожність і безперервність поєднується з тотожністю і безперервністю значення індивідуума для «інших».

Таким чином, можна зробити висновок, що представники молодіжних труп трансформують свою особистісну ідентичність у меншій мірі, ніж це доводиться робити їх одноліткам. Можна стверджувати, що молодіжна субкультура є альтернативною формою соціалізації особистості в юнацькому віці для молодих людей, які в силу своїх особистісних характеристик не можуть задовольнити дану потребу у формальних групах.