Загальна характеристика жанрів в журналістиці – Частина 2

Березень 23rd, 20125:13 am

0


Загальна характеристика жанрів в журналістиці – Частина 2

Загальна характеристика жанрів в журналістиці – Частина 1

Другим і чи не найважливішим критерієм поділу творів журналістики на жанри є призначення виступу. Дуже багато залежить від того, яку мету перед собою ставить редакція і конкретний автор. Якщо журналіст хоче просто повідомити про той чи інший факт, подію (а це найперше призначення мас-медіа), то маємо справу із заміткою, хронікою, тобто тим, що переважно об’єднується поняттям новини. Коли ж необхідно детальніше відтворити подію, автор вдається до звіту, репортажу. Позиція людини, її погляд на те чи інше явище, її думки і висновки потребують діалогічної форми відтворення реальності. І тут у права вступає такий жанр, як інтерв’ю у його різноманітних модифікаціях – від фіксації висловлювання людини до аналітичного діалогу між журналістом і його співрозмовником.

Необхідність не просто повідомити про щось, а проаналізувати явище, сукупність фактів, суспільні процеси, поставити ту чи іншу підказану життям проблему оживила такі жанри, як коментар, стаття, огляд, синтетичні аналітико-публіцистичні програми телебачення і радіо, наприклад, “Подробиці тижня”, “Табу”, “Тиждень”, “Сім днів” тощо.

Ще складніші завдання ставить перед собою нарисовець чи публіцист-сатирик, есеїст. Нарис дає можливість розкрити ті чи інші тенденції, явища, процеси через зображення людини, соціальні групи людей. Це один з найбільш людинознавчих жанрів, який зближує журналістику з художньою літературою. Політичний портрет, який сьогодні майже витіснив, з огляду на певні причини, традиційний портретний нарис, відображає за допомогою певних соціолого-публіцистичних засобів відповідні політичні постаті, що діють на політичній арені. Сатиричні замітки, фейлетон, особливо памфлет, дають змогу висміяти, засудити негативні явища життя, відступи від норм моралі.

Тісно пов’язаний із призначенням твору третій критерій – масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення. Цей критерій дає можливість не тільки розрізняти матеріали інформаційно-описові й аналітичні, а й диференціювати літературні різновиди у групі аналітичних жанрів. Це особливо впадає у вічі при порівнянні таких усталених форм публіцистики, як коментар, стаття, огляд. Вони, крім інших ознак, різняться саме широтою охоплення життя, масштабністю узагальнень. У коментарі аналізується окремий факт, подія, явище, тобто встановлюються зв’язки певного факту чи явища з іншими подібними, як це зроблено у коментарі “Львів у снігу”, надрукуваному у “Поступі”1. Йдеться про нагромадження у місті величезної кількості снігу та загрози, які можуть впасти на голови мешканців Львова у зв’язку з млявою роботою по очищенню вулиць від щедрих снігопадів. У цьому ж номері часопису невеликий огляд “Планету засипало снігом”, у якому дається панорамна інформаційна картина практично усієї Землі, засипаної снігом. Широта охоплення дійсності і масштаби бачення тут різні. ,

Телебачення чи радіо щоденно повідомляє і коментує новина. “А під кінець тижня в оглядових передачах знову звертається до уже і повідомлених фактів, намагаючись ширше поглянути на світ, включити окремі події у “плин часу”. До речі, така рубрика щотижня з’являється у згаданій львівській газеті “Поступ”.

Нарешті, четвертим критерієм поділу творів журналістики на жанри є особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму. Одні мовностилістичні прийоми використовуються у подієвій інформації, інші – в есе чи фейлетоні. Те, що виглядає цілком -| природним у діловій кореспонденції (цифрові викладки, практичні поради, описи технологічних процесів), не годиться для нарису чи ,, заміток публіциста, у яких має бути наявним образне відтворення | дійсності, і зовсім не підходить для нарису інструктивний стиль мислення. Надмірна суб’єктивність бачення, метафоричність викладу, природна у жанрах художньо-публіцистичних, може бути не тільки зайвою, але й протипоказаною в офіційному повідомленні. Особливих мовностилістичних засобів вираження думки, публіцистичної ідеї потребують есеїстичні, сатирико-публіцистичні жанри, зокрема фейлетон, памфлет, для яких автор мусить знайти не тільки комічну ситуацію, не тільки сатиричний образ, а й відповідний тон розповіді, мовні засоби комізму, тобто вміння опрацювати факт сатиричне. Нерідко фейлетон, сатиричний огляд від початку й до кінця тримаються саме на мовностилістичних прийомах іронії і сарказму.

Слід сказати і про певне значення для жанрового визначення матеріалу такого зовнішнього фактора, як його обсяг, який, проте, не може бути вирішальним критерієм поділу на жанри, але допоміжну роль відіграє. У журналістській практиці трапляються публікації, значні за обсягом, які за суттю, призначенням не виходять за межі повідомлення, оповіщення. Так, наприклад, лише обсяг допомагає розрізнити інформаційну кореспонденцію чи анотацію-переказ певного документа, публічного виступу від замітки, бо все інше – мета повідомлення, опис факту, інформаційно-описові стилістичні прийоми в них збігаються майже повністю. Основою такої розширеної інформації може бути незвична пригода. Іноді вона виявляється настільки цікавою, що газета виносить таку розповідь на першу полосу, як це любить робити газета “Експрес”. Наприклад, 4-й номер газети за 2000-й рік відкривається кольоровим фото жінки з собакою та великим заголовком “Умка повернулася! Сімсот кілометрів подолала за п’ятсот сорок сім днів собака, щоб повернутись до своїх господарів”‘. Далі йде інтригуючий лід, а на 5-й полосі сама інформація, яку супроводжує коментар ученого.

І, навпаки, невеликий за обсягом матеріал може бути чистої води публіцистикою. “Жанри публіцистики, -‘як справедливо зазначав у свій час М.С.Черепахов. – визначаються не на основі якої-небудь однієї із названих ознак, а на основі всіх ознак у їх сукупності. Нема таких жанрів публіцистики, яких не можна було б розрізнити за сукупністю ознак. Якщо нарис і репортаж подібні із точки зору їх стильового звучання, то вже назаперечною є специфічність робочого призначення кожної з цих літературних форм, неодинаковість масштабу охоплення матеріалу. Якщо кореспонденція і стаття подібні за характером об’єкта, стилістичних засобів, то вони цілком відмінні з точки зору масштабності висновків”.

Різні жанри журналістики прийнято групувати відповідно в інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні. Існує спокуса, за аналогією з літературою, назвати їх відповідно літературними родами. Та це було б великою натяжкою, оскільки в арістотелівсько-му поділі літератури на роди лежать зовсім інші принципи: позиція автора стосовно зображеного, тобто розповідь про певні події, які уже відбулися, в епосі, відтворення дійства, яке відбувається на наших очах, – у драмі, та саморозкриття, своєрідна сповідь, яку маємо у ліриці. Жанри журналістики групуються на інших засадах: домінування повідомлення в інформаційних жанрах, аналітичного начала – в публіцистиці та ще складнішого поєднання аналізу та образно-художнього осягнення реальності у художньо-публіцистичних творах.

Віднесення тих чи інших усталених літературних форм до тої чи іншої групи досить умовне, про що трохи згодом. Традиційно до інформаційних жанрів відносять замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв’ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, тобто матеріали, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей з актуальних питань життя. До аналітичної групи жанрів відносять коментар, аналітичну кореспонденцію, всі різновиди статті, рецензію, лист, огляд, огляд преси. Це якраз твори, головне призначення яких аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти – виступи політиків, учених, наукові та художні твори, публікації преси. Саме у цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну та полемічну функцію виконують і твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації так званої художньої публіцистики й документалістики.

Загальна характеристика жанрів в журналістиці – Частина 3
Загальна характеристика жанрів в журналістиці – Частина 4
Загальна характеристика жанрів в журналістиці – Частина 5

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.