Захист працюючих від теплових випромінювань

Березень 4th, 201012:33 pm

0


Захист працюючих від теплових випромінювань

Людина постійно перебуває у процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю виводитися в навколишнє середовище.

Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності; втрати свідомості та до теплової смерті. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (у стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота).

Нормальне теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення (Q^g) організму людини повністю сприймаються навколишнім середовищем (Q^n), тобто коли має місце тепловий баланс (Q^g)=(Q^n). У цьому випадку температура внутрішніх органів залишається постійною на рівні 36,6 С.

Організм людини здатний підтримувати квазі стійку температуру тіла при достатньо широких коливаннях параметрів навколишнього середовища. Так, тіло людини зберігає, температуру близько 36,6 °С при коливаннях навколишньої температури від -40 С до +40 .При цьому температура окремих ділянок шкіри та внутрішніх органів може бути від 24 С до 37,1 С.

Найбільш інтенсивні обмінні процеси відбуваються у печінці—її температура — 38,0 – 38,5 > С. Існує добовий біоритм температури шкіри:, максимальна (37,0…37,1 С) о 16.00…19.00, мінімальна (36,0…36,2 С) о 2.00…4.00 за місцевим часом.

Рівняння теплового балансу “людина-навколишнє середовище” вперше було проаналізоване в 1884 році професором Флавіцьким.

Теплообмін між людиною та навколишнім середовищем здійснюється конвекцією внаслідок обтікання тіла повітрям і теплопровідністю через одяг, випромінюванням на оточуючі поверхні та у процесі тепломасообміну при випаровуванні вологи, яка виводиться на поверхню потовими залозами і при диханні.

Величина і напрямок конвективного теплообміну людини з навколишнім середовищем визначається переважно температурою навколишнього середовища, барометричним тиском, рухомістю та вологовмістом повітря.

Теплообмін випромінюванням відбувається за допомогою електромагнітних хвиль між тілами, розділеними променепрозорим середовищем. Теплова енергія, перетворюючись на поверхні гарячого тіла на променисту, передається на холодну поверхню, де знову перетворюється на теплову.

Кількість тепла, що віддається в оточуюче середовище з поверхні тіла при випаровуванні поту, залежить не тільки від температури повітря та інтенсивності роботи, що виконується людиною, але й від швидкості руху оточуючого повітря та його відносної вологості.
Легенева вентиляція — це об’єм повітря, що вдихається людиною за одиницю часу. Вона визначається як добуток об’єму повітря, що вдихається за один вдих, на число циклів дихання за секунду.

Кількість теплоти, що виділяється людиною з повітрям, яке видихається» залежить від її фізичного навантаження, вологості повітря, температури оточуючого повітря.

Загалом теплове самопочуття людини залежить від інтенсивності фізичного навантаження організму, температури оточуючих предметів та параметрів мікроклімату (температури, рухомості та відносної вологості повітря, барометричного тиску).

“Автор написаного не відомий” – детально в правилах користування UaStudent.com.