Здорова обстановка в сім’ї – основа правильного виховання

3 Березня, 20143:34 am

0


Здорова обстановка в сім’ї – основа правильного виховання

Життя і виховання дитини в сім’ї проходить у постійному спілкуванні з дорослими, з іншими дітьми. Це вимагає щоб навколишнє середовище позитивно впливало на виховання дитини, на її розвиток.

Організація сімейного життя, де панують взаємна повага, тісна дружба, спільні трудові, культурні інтереси і прагнення є основою правильного виховання дітей у сім’ї.

Правильне виховання дітей вимагає насамперед правильної поведінки батьків, створення відповідного сімейного режиму, сприятливої атмосфери.

Ніщо так не переконує дітей і не викликає в них потреби наслідувати, як особистий приклад батьків. Хороші якості краще виховуються і поглиблюються, коли діти бачать їх у своїх батьків.

Сила особистого прикладу батьків залежить від їх авторитету, а авторитет – це насамперед повага до дітей, на основі якої вони добровільно виконують вимоги, бажання батьків, прагнуть наслідувати їх. Батьківський авторитет сприймається дитиною свідомо, добровільно, як безсумнівна гідність старшого. Він аж ніяк не повинен пригнічувати волю, свідомість дитини, навпаки, його слід використовувати для виховання творчих сил і здібностей.

Авторитет батьків, створений на правильній основі, є для дітей джерелом, з якого вони черпають моральну силу, внутрішню переконаність, ідейність, стійкість, принциповість, такий авторитет сприяє формуванню позитивних рис характеру.

Батьківський авторитет, побудований на фальшивій основі, швидко руйнується. А. С. Макаренко, аналізуючи проблему батьківського авторитету, наводить такі негативні прояви цього впливу: “авторитет придушення”, в основі якого лежить страх, сліпе підкорення дітей; “авторитет відстані”, що ґрунтується на відчуженні дітей від батьків; “авторитет чванства”, що ґрунтується на зарозумілому, зневажливому ставленні до навколишніх; “авторитет підкупу” – найбільш антиморальний авторитет, побудований на меркантильних відносинах між батьками і дітьми; “авторитет любові”, оснований на потуранні дітям, який не ставить перед ними жодної вимоги; “авторитет панібратства”. Усі ці види фальшивого авторитету негативно позначаються на формуванні особистості дитини.

Справжній авторитет батьків створюється в результаті їх чесного, сумлінного ставлення до роботи, до своїх обов’язків, активної участі в громадському житті.

Кожна дитина вважає за велике щастя бачити ці риси в своїх батьків, і, навпаки, вона гостро переживає, коли батько або мати цими якостями не відзначаються. Патріотичні почуття, благородні вчинки, відповідальність за доручену роботу, повага до свого колективу, до товаришів, сім’ї, людей взагалі і цілий ряд інших високих моральних якостей становлять основу батьківського авторитету.

Одною з найважливіших умов правильного виховання дітей у сім’ї є культура домашньої обстановки, правильна організація побуту, залучення дітей до участі в домашньому господарстві, розумне витрачання й розподіл коштів на потреби сім’ї, виховання бережного ставлення до речей.

Для виховання дітей велике значення має педагогічний такт батьків, вмілий вплив на дитину засобами схвалення чи осуду, заохочування, особистим прикладом, спрямуванням чи переключенням діяльності дитини, запобігання негативним вчинкам і т. д.

Педагогічний такт батьків вимагає почуття міри у виявленні любові до дітей і вимогливості до них, Любов до дітей – священне батьківське почуття, що осяває світлом радощів і щастя сімейні стосунки. Батьківська любов, коли вона проявляється розумно, є невичерпним джерелом виховання гуманізму, патріотизму, кращих рис характеру. Але нерозумна, беззастережна батьківська любов завдає дітям великої шкоди.

Розумна батьківська любов повинна поєднуватися з вимогливістю. Вимогливість нічого спільного не має з грубістю, суворістю. Вимогу треба ставити спокійним, урівноваженим тоном. Вона може мати характер наказу, поради, вказівки, прохання, натяку залежно від обставин, характеру вчинку, індивідуальних, вікових особливостей дітей. Але кожного разу вона має сприйматись дитиною як вимога обов’язкова.

Вимогливість виключає залякування як засіб впливу на дитину, неврівноваженість, грубість. Страх пригнічує дітей, знижує їх енергію, гальмує розвиток здібностей, веде до нещирості, егоїзму. Батьківська вимогливість передбачає глибоке довір’я до дитини, бо саме це сприяє розвитку впевненості в своїх силах, самостійності, ініціативи.

Чуйне ставлення до дитини, повага до її людської гідності поряд з вимогливістю – найважливіша риса педагогічного такту батьків, неодмінна умова встановлення здорових, справді гуманних відносин між членами сім’ї. Вимоги до дітей дорослі повинні погоджувати. Відсутність у сім’ї єдиних вимог до дитини негативно позначається на формуванні її особистих якостей, поведінки.

Відомості про автора: С. Ф. Збандуто