Журналістика як галузь творчої діяльності – Частина 2

Квітень 3rd, 20126:36 am

0


Журналістика як галузь творчої діяльності – Частина 2

Журналістика як галузь творчої діяльності – Частина 1

Основним продуктом журналістської діяльності є текст. Текст друкується в газетах, текст пишеться до телевізійних і радіо сюжетів. Вправність журналіста у підготовці тексту залежить від двох основних чинників − змісту і форми. Основною категорією тексту є інформація. Журналістська інформація являє собою соціальну інформацію, оброблену особливим способом з метою швидкої подачі споживачу, облегшення її сприйняття і впливу на нього. Журналістська інформація має подвійну природу: з одного боку, це продукт духовного виробництва, а з іншого, інформація – це товар.
Починаючи роботу над текстом, автор уявляє, в якому вигляді він буде реалізований, на яку аудиторію орієнтований, яку роль відіграє в подальшому суспільному житті. Це складна ситуація, оскільки аудиторія не буває повністю однорідним середовищем. Журналістський текст має відображати реальне явище, “продовжуватись” у майбутнє, втілюватися в завтрашню реальну дію і тим самим формулювати майбутнє об’єктивне явище.

Ефективність журналістського тексту напряму залежить від його реалізації в практичній сфері. Отже сутність журналістського тексту визначається його документальністю. Власне документальна природа журналістського повідомлення дозволяє зробити висновок про об’єктивність як головну характеристику журналістського тексту.

У журналістиці розрізняють два різновиди текстів – індивідуальні й колективні (монтаж текстів різних авторів).

Вимоги до журналістського твору: першою і вирішальною особливістю журналістського тексту є його соціальна гострота та цілеспрямованість, вона випливає з особливостей журналістики як виду суспільно-політичної діяльності. Головна мета журналістського твору впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок. На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю. Актуальність передбачає своєчасність подання інформації, звідси витікає необхідність оперативної подачі матеріалу. Друга особливість твору журналіста – його документалізм. Журналістський твір – від інформації на три рядки до великого за розміром нарису – будується на справжніх, достовірних фактах. Третя особливість – постійна повторюваність тем. Ця особливість пов’язана з календарним повторенням суспільних подій, які відбуваються, щороку, але зміст їх змінюється відповідно до суспільних коливань та інших супроводжувальних чинників. Отже, повторюваність тем, не є повторністю життя та життєвих ситуацій.

Журналістська майстерність − це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних явищ, правдиво узагальнювати їх із загальнолюдських позицій, сміливою аргументовано, цікаво і переконливо втілювати думки, факти у стислу і досконалу літературну форму, конкретні практичні результати виступів. Журналістська майстерність – поняття складне і багатокомпонентне, воно пов’язано з персональною журналістською творчістю. Журналістська творчість має такі етапи творчого процесу:

– виникнення задуму (шляхи і джерела виникнення задуму найрізноманітніші – відповідні державні, урядові, президентські документи, постанови; до постійних джерел належать редакційні листи);
– процес збирання і систематизації матеріалу. Його, у свою чергу, можна умовно поділити на:

1) формування теми,
2) створення концепції,
3) попереднє знайомство з життєвим явищем,
4) зустріч із героями твору тощо;
– реалізація творчого задуму.

Журналістська практика за сотні літ виробила великий арсенал різноманітних жанрів масової інформації. Поділ між ними досить умовний, чіткої межі немає, елементи одного жанру можна знайти в зовсім іншому жанрі. Однак кожен жанр має свої прикметні риси й особливості, несе властиве саме йому змістове й формальне навантаження. Але всі жанри є головними комунікативними формами журналістики.
У журналістиці під жанром прийнято розуміти “усталений тип твору”, який склався історично і відзначаються особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відзначається конкретною роллю в системі ЗМІ і характеризується певною композиційною організацією матеріалу.

Який же критерій поділу творів журналістики на жанри? В науці про журналістику давно утвердилася думка, що об’єктивно існує не один, а декілька таких критеріїв. Першим з них є об’єкт відображення, тобто конкретний життєвий матеріал, який полягає в основу журналістського твору. Другий критерій є чи не найважливішим критерієм поділу творів журналістики на жанри і характеризується призначенням виступу. Третій критерій тісно пов’язаний із призначенням твору – масштаб охоплення події. Четвертим критерієм поділу творів журналістики на жанри є особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму (одні мовно-стилістичні засоби використовуються у подієвій інформації, інші – в есе чи нарисі).

Різні жанри журналістики прийнято групувати відповідно в інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні. Традиційно до інформаційних жанрів відносять замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв’ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, тобто матеріали, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей з актуальних питань життя. Вони покликані інформувати читача про те, що відбулося чи відбувається та називати, не коментуючи, факти з реального життя. Матеріали цих жанру відповідають на запитання: хто-що? коли-де? як-чому? Як правило, це стисла інформація, невелика за обсягом, за винятком таких жанрів, як репортаж, звіт, інтерв’ю. Без інформаційних жанрів, а простіше – без інформації, не обходиться жодний часопис, а в щоденній пресі вона займає більшу половину площі.

До аналітичної групи жанрів відносять коментар, аналітичну кореспонденцію, всі різновиди статті, рецензію, лист, огляд, огляд преси. Це твори, головне призначення яких аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти – виступи політиків, учених, наукові та художні твори, публікації преси. Саме у цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну та полемічну функцію виконують і твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації художньої публіцистики й документалістики.

Художньо-публіцистичні жанри стоять ніби посередині між жанрами літературними і журналістськими. В них поєднуються та взаємодіють художнє й документальне начала. Твори цих жанрів пишуться за законами літератури з використанням художніх зображувально-виражальних засобів.

Поділ журналістських творів на жанри і жанрові групи досить умовний. Живу творчість досить важко укласти в рамки теоретичних схем і конфігурацій. Найяскравіше проілюструвати внутрішню суперечність жанрової структури журналістики можна на прикладі інтерв’ю. Знову ж таки, у поточній періодиці й особливо на радіо й телебаченні маємо зливу оперативних виступів, побудованих на інформації, яка йде від тієї чи іншої особи, коли журналіст запитує, а співрозмовник відповідає, інформуючи аудиторію про ті чи інші факти, події. Але ми є свідками того, як інформаційний за своєю основою жанр набуває аналітичності. Можна навіть без перебільшення сказати, що інтерв’ю, діалог журналіста з відомою, мислячою людиною стає найпомітнішою формою проблемного, комплексного мислення, мислення повчального і цікаво.