Журналістика як система – Частина 2

26 Березня, 20129:10 am

0


Журналістика як система – Частина 2

Журналістика як система – Частина 1

За даними “Етимологічного словника української мови” лексема “журналіст” запозичена з французької мови “journaliste” як суфіксальне похідне від journal у ХУІІІ ст. і вперше зафіксоване у роботі М.Ломоносова (“О должности журналистов”) (1754 р.).

“Словник української мови” Б. Грінченка подає таке визначення: “журналіст − журналіст, літератор, пишучій в журналах”. Подібне тлумачення знаходимо в “Толковом словаре живого великорусского язика” В. Даля: “журналистъ – чиновникъ присутствующего места, ведущій журналы; издатель, редакторъ повременного изданія”. В “Словаре языка Пушкина” зустрічається лексема “журналіст” лише у значенні “издатель журнала”, а в “Словнику мови Шевченка” читаємо: “всі друкують, а нас анітелень, неначе всім заціпило. Може злякались нашествія іноплемінних журналістів?”. Як бачимо, трактування терміна “журналіст” не виходить за межі тогочасного призначення і розуміння даної професії. На сьогодні термін “журналіст” вживається, визначенням А.Москалена, у значенні “суб’єкт спеціалізованої діяльності по виробництву соціальної інформації, що передається органами преси, радіо і телебачення”.

Професія журналіста − і відповідне термінологічне поняття − виникли внаслідок історичного розвитку журналістики та появи нових технічних засобів фіксації і поширення соціально значущої інформації. Узагальнення багатовікового досвіду функціонування засобів масової інформації дозволило сформулювати на теоретичному рівні основні поняття й терміни, які використовує журналістика.

Синоніми до слова “журналістика” – словосполучення “засоби масової комунікації” (ЗМК) і “засоби масової інформації” (ЗМІ).

Засоби масової інформації (ЗМІ) – спеціалізовані носії масової інформації (газети, журнали, програми радіо та телебачення), що призначені для розповсюдження соціально значущої інформації невизначеній масовій аудиторії на широкому інформаційному просторі.

Засоби масової комунікації (ЗМК) – включають в себе весь виробничій комплекс системи масової комунікації: комунікатора як ініціатора масового соціального спілкування з аудиторією; носії і канали масової інформації (ЗМІ) і саму масову інформацію як засіб спілкування.

Робота журналіста є актом безпосереднього спілкування з читачами, радіослухачами, телеглядачами. Це комунікативний (лат. communicatiо – спілкуватися) акт, який схематично складається з трьох компонентів:

Джерелом інформації для журналіста є реальна дійсність.
Споживач інформації це масова аудиторія, яка як мінімум бажає знати відповіді на шість основних питань: де?, коли?, хто?, що?, як? і чому?
Спосіб передачі інформації – це система засобів масової інформації з широкою інфраструктурою.

Система засобів масової інформації – це сукупність відповідних інформаційних компонентів з притаманними їм ознаками та прийомами, які існують у державі й мають на меті безперервне відображення життя в усій його багатогранності. До системи засобів масової інформації входять:
– преса (газети, журнали, альманахи);
– радіо;
– телебачення;
– інформаційні агентства;
– видавництва;
– документальне кіно;
– мережні засоби.
Основне призначення системи ЗМІ безперервне відображення суспільного життя у всіх його діалектичних зв’язках і взаємозалежностях, протиріччях і конфліктах. Зміст і спрямованість ЗМІ залежить від культурного й суспільно-політичного ладу, який утвердився в державі.

Таким чином, система засобів масової інформації входить як складова частина в систему більш широкого порядку соціального управління суспільством. Для нормального функціонування якого необхідний безперервний потік інформації. Він відповідно орієнтує кожну особу і тримає її у стані інформаційної насиченості. Кожна людина зі свого боку постійно знаходиться в інформаційному потоці. Адже лише за умови безперервного інформаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти.

Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує громадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компоненти потоку, так і на соціальну дійсність.

Уся система ЗМІ це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущої інформації, виховання соціальних почуттів, звичок тощо.
Життя постійно вносить зміни у розвиток і вдосконалення системи ЗМІ. Ще недавно йшлося про традиційність поняття цієї системи як взаємообумовлену, із своєю координацією і субординацією сукупність, що забезпечують їх функціонування. А сьогодні вже мова йде про залежність структурних відносин, про конкуренцію в межах системи, боротьбу за виживання в умовах ринку окремих її елементів.

За прогнозами фахівців, намічається ще один, поки остаточно не оформлений сектор системи ЗМІ, який, очевидно, у найближчий час буде автономно виділений це “комунікативний менеджмент”, що включає в себе, крім стосунків із громадськістю, рекламу, внутрішні комунікаційні та інформаційні служби.

Журналістика як система – Частина 3