Журналістика як система – Частина 3

Березень 26th, 20129:09 am

0


Журналістика як система – Частина 3

Журналістика як система – Частина 1
Журналістика як система – Частина 2

Розширення системи ЗМІ є абсолютно природнім процесом, динаміка якого залежить від коефіцієнту інформаційно-технічного, наукового, економічного, й політичного розвитку суспільних відносин. Та розвиток нових структурних одиниць не має виключати вже існуючи, а навпаки доповнювати їх.

Свого часу канадський професор Маршал Маклюен, вважав, що з розвитком телебачення почнеться нова ера в житті суспільства, коли всі інші засоби, включаючи пресу, літературу, мистецтво будуть приречені. Та незважаючи на бурхливий розвиток телекомунікацій занепад преси так і не відбувся, вона все ж таки залишається провідним ЗМІ. Дослідник, висловлюючи свою теорію, не врахував існуючу суперницьку несумісність між пресою, радіо і телебаченням. Пресі, наприклад, властива більша аналітичність, радіомовленню оперативність, телебаченню велика сила емоційно-зорового впливу. Тому, справедливо буде зазначити, що різні засоби масової інформації не суперечать, а доповнюють один одного. Адже читачі газет водночас є і радіослухачами, і телеглядачами.

Що стосується кінодокументалістики, то вона стала невід’ємною частиною аудіовізуальних засобів масової інформації і розвивалась разом з ними. На сьогодні і хроніка, і документальне, і науково-популярне кіно вдосконалюють форми свого співробітництва з телебаченням поступово стираючи існуючі між ними бар’єри.

У житті суспільства документальному кіно з самого початку його виникнення відводилась та ж роль, що й пресі. Справді, радіо потрібен був певний час, щоб воно перетворилося з технічного устрою для передачі звукових сигналів на далекі відстані в могутній засіб впливу на мільйони людей, набуло своїх системних властивостей і функцій. Спочатку радіо тільки озвучувало матеріали преси, потім відкрило свої власні виражальні особливості і жанри. Аналогічний шлях у своєму розвитку пройшло і телебачення, але воно спиралось вже на досвід не тільки преси і кіно, але й радіо. А з появою нових технічних засобів, таких як кабельне телебачення і супутниковий зв’язок, стихійним виникненням приватних телестанцій почали говорити про “телебачення без кордонів”.

І знову новими гранями обернувся процес взаємопроникнення, скажімо, того ж телебачення і кіно, щоправда, вже на значно вищому рівні.

Екскурс в історію кінематографа переконує, що з перших днів свого народження воно, насамперед, стало засобом масової інформації, своєрідним історіографічним джерелом, бо відображало життя таким, яким воно насправді було − документально точним.

Отже, засоби масової інформації організаційно відособлені, але в той же час зв’язані між собою специфічним чином. Цей органічний взаємозв’язок обумовлений двояко: по-перше, їх єдиними суспільними функціями, а, по-друге, спільністю об’єкта-аудиторії, на яку спрямований їх вплив. Саме ці характеристики необхідні для визнання преси, радіо і телебачення цілісною системою. Іншими її важливими ознаками є інтегральні властивості і динамічний характер взаємовідносин між іншими складовими частинами.

Система в цілому характеризується такими властивостями, як тематична універсальність, актуальність, оперативність, аналітичність, емоціональність, безперервність, наступність і систематичність при передачі соціальної інформації.

Останнім часом відбулися характерні зрушення у системі ЗМІ, які, здебільшого, пов’язані з глобалізаційними процесами в різних галузях суспільного життя, а також особливостями політико-економічної інтеґрації. Насамперед, подальший розвиток ЗМІ одержав процес монополізації і концентрації преси. Одночасно ще більше зросла роль реклами як джерела доходів. Так звана “незалежна преса”, що не контролюється видавничими корпораціями, продовжує скорочуватися. Що стосується радіомовлення, то спочатку у Західній Європі, а потім і в Україні почало активно розвиватися приватне радіомовлення, а разом з ним зріс вплив комерційних інтересів на програмну політику радіостанцій. У телевізійному мовленні спостерігається така тенденція, як поширення мікрохвильового телебачення, розрахованого на роботу в умовах приміських зон.

Інфраструктура журналістики:

Технічна (поліграфічні підприємства, технічні центри радіо та телемовлення, підприємства зв’язку, які ведуть підписку та розповсюдження преси, передачу радіо та телесигналу).
Інформаційна (система телеграфних й інформаційних агенцій, аудіо- та візуальної інформації, прес-центри по зв’язку із громадськістю, рекламні організації).
Організаційно-управлінська (державні органи, які зайняті підготовкою нормативних актів, регулюючих діяльність засобів масової інформації, їх реєстрацією та ліцензуванням).
Учбові та наукові центри.