Журналістика як вид творчої діяльності – Частина 4

Березень 20th, 201211:58 am

0


Журналістика як вид творчої діяльності – Частина 4

Журналістика як вид творчої діяльності – Частина 1
Журналістика як вид творчої діяльності – Частина 2
Журналістика як вид творчої діяльності – Частина 3

Кожна газета по-своєму подає оперативну інформацію. “Молодь України”, наприклад, найважливіші з точки зору редакції події стисло друкує під традиційною рубрикою “Факт”. Дещо ширші повідомлення переважно офіційного характеру газета об’єднує під загальною шапкою “Коли верстався номер”. Львівська регіональна газета “Високий Замок” має постійну рубрику “Дуже коротко”, популярна в Україні “Комсомольская правда” – “Коротше не можна”. У газеті “День” у кожному номері є інформаційні рубрики “Цей день в історії”, “Соціологічна служба “Дня”.

Власне публіцистика – тобто аналітичні авторські матеріали різних жанрів – від стислого коментаря, полемічної замітки до значних за обсягом статей, оглядів, есе, політичних портретів, нарисів, памфлетів, у яких трактуються гострі суспільно-політичні питання з метою прямого впливу на громадську думку. Це найкваліфікованіший вид журналістських виступів, який потребує від автора відповідного обдарування та досвіду. Публіцистика, яка, з огляду на історичні умови, має в українській журналістиці та літературі багаті традиції, є своєрідним згустком громадської мужності і політичної енергії. Про неї мова в окремому розділі.

Науково-просвітницька інформація – різноманітні, дуже популярні сьогодні виступи фахівців, позаштатних авторів на теми історії, культури, мистецтва, науки, економіки, політики, філософії і т.д. Важко знайти чітку межу між власне публіцистикою і науково-просвітницькою інформацією у сучасних ЗМІ. Остання відрізняється насамперед меншою, порівнюючи з публіцистикою, політичною заангажованістю, більшою об’єктивністю, освітницькою, пізнавально-науковою, ніж прямо політично-спонукальною, характерною для власне публіцистики, функцією.

Типовим прикладом такої інформації може бути рубрика “XX століття: українські акценти”, яку в газеті “Голос України” протягом років ведуть талановиті журналісти Віталій Абліцов, Віталій Жежера, Володимир Краснодемський.

Ділова інформація – різноманітні поради, консультації, виступи спеціалістів, скажімо, лікарів, агрономів, екологів, педагогів, юристів, присвячені найширшому колу практичних питань від побутових, наприклад, як ліпше вирощувати помідори на балконі, до глобальних, таких як запобігання зараження СНІДом. Відповідно до профілю, специфіки видання чи мовлення ця інформація може вирізнятися за характером і подаватись по-різному. У певної категорії читачів чи глядачів ця інформація викликає більший інтерес, аніж публіцистика.

Найбільша за тиражем газета “Сільські вісті” цікава не тільки кваліфікованими виступами на теми сільськогосподарської технології, але й порадами чисельній армії дачників. Традиційна рубрика “Ваше здоров’я” у газеті “За вільну Україну” теж приваблює увагу читачів. Більше того, сьогодні популярними є спеціалізовані видання, зокрема “Порадниця”, “Ваш сад і город”, “Народний лікар” тощо, які мають незрівнянно великі тиражі.

Естетично-розважальна інформація. Сьогодні це колосальний масив специфічної і дуже різноманітної інформації. Якщо у XIX і на початку XX ст. століття естетична інформація у вигляді прозових та поетичних творів, репродукції картин зосереджувались переважно у журналах, частково потрапляла на шпальти газет, то з виникненням радіо і особливо телебачення естетична інформація – пісня, музика, художній фільм, а також суто розважальні програми у формі найрізноманітніших шоу, ігор, музичних змагань – забирає велику частину ефірного часу. Аналіз виявив, що, по-перше, естетично-розважальна інформація значно переважає всі інші потоки інформації на радіо і телебаченні, а в окремих програмах є домінуючою, а по-друге, саме розважальна інформація має найбільшу аудиторію. Як би ми критично, скептично не ставились до так званої масової культури, її реальність очевидна. А з реальною аудиторією “мильних опер” не нашого виробництва і ненайвищої якості не може конкурувати навіть аудиторія міжнародних футбольних матчів. Припинити цей об’єктивний процес, який має глибокі економічні, психологічні причини, не можна. Але можна і треба ставити заслін низькопробній, шкідливій для морального і навіть фізичного здоров’я нації, народу, людства інформації, індустрії космополітичних розваг. Екологія інформаційного середовища – серйозна проблема нашого часу. Для її розв’язання потрібні добре і різнобічне підготовлені кадри працівників ЗМІ.

Довідкова інформація, здавалось би, не належить до найважливішої у журналістському середовищі. Реципієнт же нерідко ставить її чи не найперше місце. Прогноз погоди, повідомлення про курси валют, програми телебачення, інформація про театральні вистави і концерти, гастролі естрадних знаменитостей та інша довідкова інформація є серйозними, іноді навіть вирішальними стимулами звертання до мас-медіа. Не випадково, мабуть, усі інформаційні програми радіо і телебачення починаються і закінчуються зведеннями про погоду, а читач газети неминуче звертає увагу на карту погоди.

Реклама давно уже стала одним із самостійних різновидів публічної інформації. При цьому реклама у ЗМІ є лише одним, правда, дуже важливим, різновидом потужної рекламної індустрії у сучасному світі. У ст.1 Закону України “Про рекламу” вона визначаться як “спеціальна інформація про ,осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку”. Виробництво реклами, звичайно, здійснюється на замовлення спеціальними рекламними агентствами чи підрозділами редакції. У згаданому законі виробником реклами називається особа, яка повністю чи частково здійснює виробництво реклами.

Як, на нашу думку, у наведеному вище визначенні пропущений дуже важливий момент: реклама поширюється не тільки з метою одержання прибутку, але й з метою розповсюдження, популяризації відповідного виду товару чи послуг, а у політичній чи соціальній рекламі ще й певних осіб, груп осіб, партій тощо, що не завжди вимірюється одержанням навіть опосередкованого прибутку.

Звичайно, реклама – дуже специфічний різновид інформації, який потребує своєрідного літературного обдарування й особливої підготовки. Однак, потрапляючи у контекст інших потоків інформації, яка передається мас-медіа, вона відіграє свою роль у змісті газети, телебачення, радіо. Оприлюднення реклами – важливий засіб прибутку редакції. Та насамперед журналісти повинні дбати про те, щоб реклама не шкодила тому чи іншому виду ЗМІ, не відштовхувала, як це нерідко буває, аудиторію, споживача журналістської інформації.

Схематично подаючи потоки багатоманітної інформації, ми мали на увазі не тільки вербальну (словесну) інформацію, а й візуальну. Як слушно наголошують дослідники, ці види інформації по-різному діють на людину, оскільки обробляються різними півкулями головного мозку, що сприяє гармонізації сприйняття1.

Слово і відображення відіграють різну роль і перебувають у різному співвідношенні у газетно-журнальному тексті та на екрані телевізора, де зображувальний ряд, якщо не домінує, то є рівноправним із словесним. Але це вже питання типів дискурсів.

Отже, літературна праця у ЗМІ характеризується рядом ознак, що вирізняють її з-посеред інших видів творчої роботи. Необхідний диференційований підхід до масиву інформації, що його несуть засоби масового зв’язку. Відсутність такого підходу, по-перше, спричиняє творчі невдачі, оскільки різні закономірності виявляються під час написання, скажімо, подієвої інформації й аналітичного художньо-публіцистичного твору. По-друге, не можна за одними і тими ж критеріями оцінювати публіцистику і ділову інформацію. Оцінка буде неадекватною, що нерідко виявляється на практиці.]

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.