Зміст та вимоги до рівня сформованості вмінь аудіювання

25 Квітня, 20115:12 am

0


Зміст та вимоги до рівня сформованості вмінь аудіювання

Нижче наведено частину дослідження “Контроль рівня сформованості у студентів другого курсу вмінь удіювання“. За цим посиланням ви зможете знайти детальний опис роботи і список джерел.

Зміст та вимоги до рівня сформованості вмінь аудіювання

Сформованість мовленнєвої компетенції студента розглядається через сформованість мовленнєвої компетенції аудіювання, говоріння, читання та письма.

Аудіювання виступає як компонент усно-мовленнєвого спілкування у визначених сферах і ситуаціях спілкування, так і як самостійний вид мовленнєвої діяльності.

Сформованість комунікативної компетенції студентів в цьому виді мовленнєвої діяльності передбачає:

уміння, в умовах опосередкованого сприймання повідомлення, розуміти основний зміст аудіотексту;

уміння повно і точно розуміти інформацію аудіоповідомлень, які стосуються побутової, соціокультурної та освітньої сфер спілкування.

Беручи до уваги дані психології про поступовий характер розуміння, а також результати вітчизняних та зарубіжних дослідників, пропонується такий поділ:

1) рівень фрагментарного розуміння;

2) рівень загального (глобального) розуміння;

3) рівень повного (детального) розуміння;

4) рівень критичного розуміння.

Оскільки рівень фрагментарного розуміння свідчить про несформованість уміння слухати, то вправи, за допомогою яких перевіряється ступінь глибини, точності та повноти розуміння, повинні відноситися лише до трьох рівнів (2-4), за допомогою них може бути виявлена і фрагментарність розуміння.

Для рівня загального розуміння характерне, перш за все, розуміння теми як смислового ядра тексту, як узагальненого концентрату всього змісту, що базується на розумінні ключових слів – смислових опорних пунктах тексту.

Передуванням для виділення смислових опорних пунктів являється в першу чергу, сформованість вміння виявляти структуру речення шляхом виявлення синтаксичного суб’єкта та предиката та мовленнєвий досвід студентів (їх вміння враховувати ситуацію спілкування, заголовок, малюнки, жести, міміку, зв’язок з темою, що вивчається.

Сформованість даного рівня перевіряється шляхом: відповідей на питання загального характеру, тестів кількісного вибору (multiple choice), переказ основного змісту рідною або іноземною мовою, складання плану у формі заголовків, виділення при повторному прослуховуванні ключових слів (реалій), визначення типу тексту та основної теми, співвідношення заголовка (ілюстрацій) зі змістом тексту та ін. [11, c. 188].

Рівень повного розуміння визначається наявністю вмінь співставляти прослуховування з нескладною логіко-смисловою діяльністю. На базі механізмів ймовірного прогнозування та слухової пам’яті в рамках повного, детального розуміння формальної структури аудіотексту та логіки переказу.

Даний рівень визначається розумінням деталей та окремих фактів, а також вмінням визначати головне від другорядного, тобто оцінюванням тексту з точки зору його значення та інформативності.

Сформованість вмінь повного розуміння перевіряється за допомогою: відповідей на запитання, що стосуються загального змісту та окремих деталей, фактів, складання розгорнутого плану, переказ іноземною мовою з опорою на картину (малюнок, схему, ключові слова або план), драматизація тексту, складання резюме, оцінки тексту, невербальні засоби перевірки: складання схеми, таблиці, зображення предметів, деталей, ділення тексту (cloze test) на смислові шматочки та складання заголовків до них, оцінювання вчинків діючих осіб, заповнення пропусків.

Заповнення пропусків основується на механізмах ймовірного прогнозування. В залежності від мовної підготовки студентів та складності тексту може бути пропущене кожне третє слово (складний варіант) або 11-12 слово (легкий варіант).

Рівень критичного розуміння пов’язаний з оцінкою аудіотексту, з інтерпретацією змісту та смислової переробки сприйнятої інформації.

Діяльність студента на рівні критичного розуміння характеризується формуванням особистого відношення до мовленнєвого повідомлення та критичною оцінкою змісту на основі розуміння головної думки, в тому числі експліцитно не вираженої.

Даний рівень визначається наявністю добре сформованих технічних навичок та достатньо великого мовленнєвого досвіду.

Рівень критичного розуміння перевіряється за допомогою завдань проблемного характеру.

Наприклад:

складання рецензій, оцінка прослуханого тексту;

складання анотацій, реферату;

порівняння різних точок зору;

визначення об’єктивносте суджень;

погодження, непогодження з думкою автора;

проведення інтерв’ю;

організація бесід та дискусій [11, c. 189].

Отже, завдання для виявлення розуміння змісту прослуханого аудіотексту: визначати функції мовленнєвого висловлювання, визначати комунікативну мету розмови, здогадатись про значення незнайомих слів з контексту, зрозуміти значення простих ідіом, визначати смислові віхи тексту, ігнорувати деталі, перешкоди, реалізувати мовленнєву здогадку, розрізнити факти від думок, розуміти загальний зміст тексту, порівнювати інформацію, виділяти деталі змісту, розрізняти головну та другорядну інформацію, визначити чи відповідає подана у завданні інформація змісту прослуханого, фіксувати коротко у письмовій формі головне, підібрати до запитань щодо основного змісту тексту правильні відповіді (з наведених у завданні), вибрати з оціночних суджень те, що відповідає думці того, хто слухав текст.

Тексти мають бути автентичними, відповідати за змістом тематиці та бути начитаними стандартною, чітко артикульованою вимовою.

Типи текстів: інтерв’ю; фабульні та описові тексти; тексти-розповіді; тексти-повідомлення.

Темп мовлення повинен бути нормальним.