Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів – Частина 2

Квітень 13th, 20128:46 am

0


Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів – Частина 2

Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів – Частина 1

Характерні особливості голосу людини дослідити досить важко. Можна складати графіки коливання інтонації, вимірювати висоту і тембр, але це мало що скаже про характер мовця. Голос сприймається та аналізується на рівні глибоко підсвідомому.

Психологи провели низку досліджень, на підставі яких виявили, що від 60 до 90 % правильних суджень про тілобудову, рухливість, внутрішній спокій, впевненість та вік спиралися лише на голос та манеру говорити. Цікаво, що ті, які визначали інтуїтивно, мали рацію на 88 %, а ті, які аналізували логічно на -20%.

Аналогічне дослідження проводили на факультеті журналістики ЛНУ імені Івана Франка взимку 2001 року у рамках курсу “Соціологія і журналістика”. Групі, що складалася з 24 осіб показували фотографії трьох незнайомих дівчат. Потім пропонували прослухати запис їхніх голосів (усі троє читали один і той самий текст) і просили визначити, яка з дівчат читала першою, яка -другою, яка – третьою. Результати були такими: правильно ідентифікували зображення і голоси дівчат 8 учасників, ще 8 – частково правильно; решта 8 не вгадали взагалі. Зважаючи на те, що фото і аудіозапис дещо спотворюють зображення і звук, можна вважати, що більшість осіб так чи інакше завдання виконали. Можливо, експеримент з “живими експонатами” дав би інші результати.

Зазначимо, що більшість учасників експерименту не змогли пояснити, як саме вони ідентифікували голос і фотографію. Відповіді зводились до двох варіантів: “за виразом обличчя” і “за образом”, що у цьому випадку означає майже одне й те саме, оскільки фотографії були портретними. Слід додати, що завдання було ускладнено тим, що дівчата були одного віку та з одного факультету, тобто одного типу мислення та роду занять.

Другою частиною цього експерименту було роздаткове анкетування, де 50% опитаних відповіли, що зустрічаючись з незнайомою людиною вони насамперед звертають увагу на вираз її обличчя, а під час першої розмови з людиною майже 80% респондентів відповіли, що найбільше звертають увагу на голос та манеру говорити.

Якщо спробувати аналізувати голоси та розмовні манери, то можна виділити цікаві, хоча не обов’язково однозначні припущення. Наприклад, у одному з посібників із психології, орієнтованих на широке коло читачів, подають такі спостереження.

Гучність – це вияв більшої чи меншої первинної життєвої сили та впевненості. Але людина, що голосно говорить, не завжди має сильний характер. Часто голосна вимова є ознакою напруження або маскування слабкості, страху. Голосне мовлення може бути ознакою недостатньої самокритики, або взагалі, неволодіння собою. Тихий голос є ознакою стриманості, скромності, тактовності, ненав’язливості, або браку життєвої сили, слабкості, поганого самопочуття. Сильні перепади голосності свідчать про емоційність, внутрішнє хвилювання. Малі коливання голосності – ознака дисципліни емоційного життя, або брак жвавості почуттів.

Людина, яка має чітку артикуляцію, є внутрішньо дисциплінованою, сформованою, з чітко визначеною позицією. Нечітка вимова є ознакою недостатньо критичного ставлення до себе, поступливості, невпевненості, м’якості, любові до спокою, відсутності установки на іншого.

Швидкість мовлення відповідає темпераментові людини, або темпові її життя. Природну швидкість мовлення можна змінити свідомо, але лише на короткий проміжок часу. Прискорений темп мовлення свідчить про те, що мовець цілковито занурений у свій предмет, він захоплений тим, про що говорить. Якщо мовлення уповільнюється, то це означає, що людина задумалась, обмірковує вже сказане, втратила впевненість або втомилась. Якщо швидкість мовлення коливається, то його носій – людина, яка легко збуджується, невпевнена і неврівноважена.

Вимову поділяють на вокальну та консонантну. Вокальна вимова – співуча, у ній підкреслюються голосні. Вона є ознакою темпераментності, почуттєвості, властивої для добрих людей. У консонантній вимові підкреслюються приголосні. Така вимова є ознакою переважання розуму і волі.

Ритмічне мовлення є ознакою духовної рівноваги, багатства почуттів. Нерівномірний ритм свідчить про недостатній самоконтроль, нестійкий настрій.

Кожна людина має свій, властивий ляше їй тембр голосу. Можна свідомо чи несвідомо змінювати тон, темп, швидкість мовлення, але у будь-якому випадку можна впізнати мовця лише по голосу, а саме за його тембром. Так ми впізнаємо голоси знайомих нам людей, навіть змінені (а часом і спотворені) магнітним записом, або телефонним зв’язком.

“Є дані, що за допомогою спектрографічного аналізу голос можна впізнати навіть, якщо людина свідомо його змінює. В усному мовленні з голосом нероздільно пов’язана інтонація. Інтонація включає в себе темп мовлення, характер та розподіл пауз, ступінь фонетичної редукції, а також діалектичні риси та іншомовний акцент. Тож за характером мовлення можна виявити соціальні, територіальні та вікові особливості людини”.

Журналіст – це людина, яка постійно працює з людьми і для людей. Йому просто необхідно бути спостережливим і бачити не тільки очима, а й вухами. Слід завжди пам’ятати, що тебе теж бачать і слухають, говорити гарно, тобто так, щоб нашу “балаканину” не тільки чули, а й розуміли, і слухали її із задоволенням.

О.ВАНІНА
Львівський національний університет імені Івана Франка

Торговое оборудование для магазинов гала маркет магазин торгового оборудования.