ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ТА СЛУЖБА В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Держава реалізовує свої адміністративні (управлінські) функції через інститут державної служби. Основні принципи державної служби та статус державного службовця в Україні регламентуються Законом «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.

Державна служба – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основними принципами державної служби є:

– служіння народу України;

– демократизм і законність;

– гуманізм і соціальна справедливість;

– пріоритет прав людини і громадянина;

– професіоналізм, компетентність, ініціатива, чесність, відданість справі;

– персональна відповідальність за виконання службових обов’язків і дисципліну;

– дотримання прав та законних інтересів органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян.

Важливим компонентом державної служби є посада.
Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами відповідно до закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консульта-тивно-дорадчих функцій.

Право на державну службу мають громадяни України, незалежно від походження, соціального і майнового стану, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту та професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають присягу. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців. З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Державним службовцям присвоюються ранги у залежності від посади, яку вони обіймають. Закон «Про державну службу» встановив 7 категорій посад державних службовців та 15 рангів, які присвоюються їм відповідно до посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, що відповідають посадам першої категорії, присвоює Президент України, другої – Кабінет Міністрів України, від третьої до сьомої – керівник державного органу, в системі якого працює державний службовець.

Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посад, державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (догана, звільнення), можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.
Державний службовець зобов’язаний:

– додержуватися Конституції та інших актів законодавства України;

– забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

– не допускати порушень прав та свобод людини та громадянина;

– безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов’язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів і посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

– зберігати державну таємницю, інформацію про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби та іншої інформації, що не підлягає розголошенню;

– підвищувати професійну кваліфікацію тощо.

Державний службовець має право:

– користуватися правами і свободами, що встановлюються Конституцією та законами України;

– брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень в межах своїх повноважень;

– одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції тощо.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, службовець повинен невідкладно у письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а якщо вона наполягає на виконанні доручення – повідомити про це вищу за посадою особу.

Державному службовцю забороняється:

– брати участь у діях, що суперечать національним інтересам України, ускладнюють функціонування державних органів;

– брати участь у страйках;

– здійснювати дії, що можуть бути розцінені як використання службового становища у корисливих цілях або вважатися ко-рупційними, виявляти прихильність чи упередженість до юридичних чи фізичних осіб.

Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків та 55 років для жінок.

Особливості проходження служби в органах місцевого самоврядування регулює закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування є:

– виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

– виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

– посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

– визнані судом недієздатними;

– які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

– які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

– які у разі прийняття на службу в органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками.

Керецман В. Ю., Семерак О. С.

К-36 Правознавство. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2002.-400 с.