Консерватизм (від лат. conservo – зберігаю). У якості визначення термін використовується для найменування як ідейно-політичної доктрини, так і політичної практики, що спрямована на захист старих догм і соціальних інститутів. В побутовому розумінні під консерватизмом часто розуміють притаманний певним категоріям людей страх перед майбутнім, небажання змін. Так певним консерватизмом завжди відрізняється старше покоління від молодшого. Консерватизм, […]

Різноманітність господарського життя в світовому масштабі, множинність форм фінансово-промислового співробітництва породжує існування різних моделей взаємодії монетарного і реального секторів економіки. Вони (моделі) не складаються стихійно, а визначаються, перш за все, загальною тенденцією, об’єктивно формується в даній країні на основі дії певних передумов. В даний час в світі склалися дві основні моделі взаємодії банківського і промислового […]

Основні ідеї неоконсерваторів: збереження в суспільстві сильної позиції держави при вільному розвитку великого бізнесу; допуск до політичної влади лише представників елітних прошарків суспільства; сила державної влади – в її професіоналізмі та моральності; у міжнародних відносинах на першому плані повинні домінувати національні інтереси, насамперед, економічна зацікавленість.Головною соціальною опорою неоконсерватизму став шгвидкозростаючий середній клас. Соціальна політика спрямована […]

Формування нової системи господарювання в економіці вимагає відповідних умов функціонування її суб’єктів і нових принципів взаємодії, основним з яких є плюралізм відносин власності. Минулий процес приватизації не привів до формування ефективного інституту власності, так як даний процес не відповідав вимогам, що існували в той час економіки: відсутній досвід самостійного функціонування підприємств без участі держави; досвід […]

Суспільство знаходиться у постійно мінливому середовищі економічних, соціокультурних, міжнародних і інших дійсностей. Організація громадського життя, здійснення владних повноважень неможливі без певної упорядкованості і взаємодії різних політичних інститутів – суб’єктів і об’єктів політики. Політична система, як набір елементів, властивостей і функцій, спрямована на здійснення конкретного типу володарювання, на пристосування суспільства до соціальних умов, що змінюються. Вже […]

Сьогодні освіта йде по шляху реформування, займає активну позицію в розробці програмних заходів Болонського процесу. Мобільність студентів, співробітників та випускників є одним з основних елементів Болонського процесу, що створює можливості для особистого росту, розвитку міжнародної співпраці між людьми та установами, підвищення якості вищої освіти та наукових досліджень. Серед пріоритетних напрямів розвитку сучасної системи освіти – […]

У політології розроблено кілька теорій, що з різних позицій розглядають задачі і моделі функціонування політичних систем. Засновниками системної теорії є Д. Істон, Г. Алмонд (США), що розглядають політичну систему як саморегулюючий і соціальний інститут, що саморозвивається, головна задача якого – відповідати на потреби суспільства. В соціально і майново неоднорідному суспільстві матеріальні і духовні ресурси розподіляються […]

Розвиток ринкових відносин у країні зумовило підвищення ролі фінансів в цілому і галузевих фінансів зокрема. В умовах адміністративно – командної системи управління фінансовій стійкості підприємства не приділялося належної впливу, оскільки існуюча в той час система державної фінансової допомоги не допускала їх банкрутства навіть за низької ефективності виробництва і наявності величезних втрат від безгосподарності. З переходом […]

До основних елементів політичної системи суспільства можна віднести державні установи, політичні партії, групи інтересів і групи тиску, правові і політичні норми, засоби масової інформації, суспільну думка, політичну культуру і свідомість, ідеологічні доктрини. Не всі політичні інститути, що існують у суспільстві, можуть брати участь у здійсненні політичної влади. Деякі політичні і суспільні групи в силу різних […]