«Асканія-Нова»

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна вже давно отримав всесвітню популярність. А початок цій славі поклав наприкінці XIX ст. Ф. Е. Фальц-Фейн (1863-1916 pp.) — людина високої культури, неабиякого розуму, широко освічений біолог і прекрасний організатор, перший, хто заснував на території України та Російської імперії приватний заповідник. Великим ентузіастом, беззавітно зрадженим справі, був помічник Ф. Е. Фальц-Фейна К. Є. Сіянко, який віддав заповіднику в Асканії більше півстоліття свого життя.

Перша вольєра для птахів, яку отримав Ф. Е. Фальц-Фейн в 1874 р. від батька в нагороду за успішно здані іспити до гімназії, через 15 років переросла в унікальний акліматизаційний парк. У 1889 р. Фальц-Фейн бере під охорону першу ділянку цілини в районі урочища Кролі. Цю дату можна вважатипочатком створення першого заповідника як в Україні, так і в усій Російській імперії. У 1897 р. Ф. Е. Фальц-Фейн створює в Асканії зоопарк і ботанічний сад, в 1898 р. — природничо-науковий музей.

Заповідник безпосередньо примикав до лісопарку зі штучними ставками і каналами. Тут на волі або у вольєрах мешкало безліч звірів та птахів. Далі простягалися відгороджені ділянки цілинного степу, де містилися антилопи, бізони, зебри, олені, страуси. Заповідна ділянка оточувалася широким поясом сінокосів і поясом випасів. Орні землі впритул примикали до садиби. Це оберігало заповідну степову ділянку від засмічення небажаними рослинами.

У парку скрізь проводилися роботи з приручення та одомашнення тварин. Цікавлячись новою у той час проблемою гібридизації, Ф. Е. Фальц-Фейн в 1904 р. запропонував І.І. Іванову проводити в «Асканії-Нова» роботи зі штучного запліднення тварин для проведення дослідів з віддаленої гібридизації. У 1910 р. на базі зоопарку виникла перша зоотехнічна станція, де вперше здійснили штучне запліднення і вивели перші в світі гібриди коней із зебрами.

Результати добре продуманої організації робіт не забарилися позначитися. В Асканію зачастили наукові світила того часу: біологи В. Альохін, Н. Кулагін, Ю. Філіпченко, М. Завадовський, П. Матчі, О. Хайнрот, А. Гарнет, А. Гекк та інші. Деякі проводили тут періодичні спостереження і ставили експериментальні досвіди. Академіки І. П. Бородін і Д, Н. Анучін, професори В. І. Талієв і Н. О. Зограф захоплено відзивалися про «Асканію-Нова», називаючи її «єдиною у всьому світі». Парк був доступний і для широких кіл населення: з 1912 по 1917 р. «Асканію-Нова» відвідало 13 тисяч туристів.

У 1917 р. Тимчасовий уряд призначив опікуном «Асканії-Нова» І. К. Пачоського, в 1918-1919 рр. господарство очолював відомий мандрівник і дослідник Центральної Азії П. К. Козлов. Це були важкі роки в історії заповідника. Більше півтора років він знаходився в смузі фронтів громадянської війни. Червоні, білі, зелені відстрілювали в заповідному степу все живе. Було знищено дві третини цінних тварин, і лише завдяки героїчним зусиллям відданих справі працівників «Асканія-Нова» була врятована.

У лютому 1921 р. декретом Раднаркому України «Асканія-Нова» була оголошена Державним заповідником. Почалося відновлення господарства та його минулої слави. У середині 20-х років акліматизаційний парк було розширено та поповнено тваринами. Учені почали нові цікаві роботи, зокрема з відновлення популяції зубрів. Проте незабаром знову прийшли чорні дні: спершу окупація німецькими військами в роки Другої світової війни, потім дикий волюнтаризм напівграмотних «відповідальних працівників» з квитками КПРС у кишенях. Заповідну ділянку цілинного степу, який має світову наукову і культурну цінність, намагалися використати для випасу худоби або спекулюючи гаслом «підняття цілини», розорати. За підтримки громадськості вчені наполегливо відстоювали «Асканію-Нова».

Цей масив цілинного типчиново-ковилового степу — єдиний в Європі. Хочі одного разу розораний степ ніколи не відновлюється. От чому степи «Асканії-Нова» є такими дорогоцінними для науки. Погубивши цю останню в світі крихітну ділянку, ми назавжди закриємо сторінку в книзі природи, прочитати яку так нам необхідно.

Площа заповідного цілинного степу в даний час складає 10 тис. га, причому лише 1560 га цього степу є абсолютно заповідними. Інші вважаються умовно-заповідними, там проводять сінокоси і випас тварин. Розташована «Асканія-Нова» на майже ідеальній рівнині з обширними, ледь помітними, схожими на блюдця зниженнями-подами. Найбільший з них — Великий Чапельський під — періодично затоплюється весняними водами. Основний ландшафт — типчиново-ковиловий степ. Рослинний покрив складається з типчину (степової вівсяниці) та ковили. Ці злаки утворюють тут не суцільний, як в північних степах, а розріджений покрив. Всього у флорі асканійського степу налічується більше 417 видів рослин. В їх числі переважають злаки. Близько 40 видів — ендеміки Півдня України.

«Асканія-Нова» – Частина 2
«Асканія-Нова» – Частина 3