«Асканія-Нова» – Частина 1

Аcканійський степ однаково чудовий як ранньою весною, усипаний-червоними і жовтими тюльпанами, темно-фіолетовими і жовтими ірисами, так і влітку, закутаний в сріблясто-сизий серпанок ковили, яка переливається хвилями від щонайменшого подиху вітерцю. Весна приходить сюди у середині березня, але погода є дуже нестійкою, і повернення холодів можливе до половини квітня. Весною постійно дмуть сухі та холодні північні вітри, які висушують грунт. В цей час трапляються «чорні бурі», коли вітер із швидкістю 25 м в секунду несе хмари чорноземного пилу.

Одними з перших (наприкінці квітня) в степу зацвітають тюльпани Шренка і Біберштейна, потім іриси, жовті, білі та рожеві астрагали, гіацинти, жовтці та інші квіти. Ожилий степ дзвенить від незліченних жайворонків, акуратні кубла яких в ледве помітних ямках зустрічаються на кожному кроці. Можна почути дзвінкі голоси великих кроншнепів, які зграями годуються в степу; можна побачити й табунці білолобих гусаків, пари сірих журавлів, які розважливо ходять. Вечорами чутні голоси лебедів-кликунів, які неквапливо тягнуться в небі.

У травні степ покривається пеленою перистої ковили, серед якої зустрічаються червоні і білі гвоздики та ромашки. Поверх ковили подекуди високо піднімаються колючі стебла степового будяка з червоними головками і грона лілового степового коров’яку. У липні степ висихає і блідне, але наприкінці літа, якщо запасу вологи достатньо, починається масове цвітіння ковили-тирси. Світлі жовтуваті довгі остюки золотистими хвилями покривають степ до самого горизонту. В період цвітіння перистої ковили між їх султанами видно стрункі, витончені грона соковито-лілового степового коров’яку, ледве переглядають дрібні білі квіточки піщанки, ніжно-рожеві гвоздики і жовтий козелець. Подекуди піднімаються степові зонтичні, а біля нір ховрахів розростаються куртини сірувато-сизого полину. Пізніше, у середині червня, коли ковила відцвітає, з’являються запашні шапки жовтого підмаренника, пірамідальні білозойлочні шавлії, ніжні лілові квіточки на кулястих розкидистих кущиках кермеку, зацвітають лук, жовті степові волошки. Якщо літо видалося непосушливим, на зміну квітучій перистій ковилі у середині червня приходять ніжно-золотисті хвилі довгих остюків ковили-тирси, які позривають степ до самого горизонту.

У цілинному степу кублиться 16 видів птахів. Тепер вже рідко можна зустріти де-небудь в зеленіючій западині нерозлучну пару витончених журавлів-красавок, злякати витрішкуватих куликів-авдоток, які низько притискаються до землі та біжать; широким кроком. Подекуди ще кубляться дрохви і стрепети. Рідко можна побачити і степового орла. На горбику або кам’яній бабі часів скіфів сидить цей могутній шоколадно-коричневий птах, який мовчазно видивляється свою здобич — сірих ховрахів. З несподіваною легкістю змахнувши крилами, орел поплив над степом, широкими кругами піднімаючись увись. Де-небудь біля куртини коров’яку прямо на землі влаштував він велике плоске гніздо із сухих стебел трав, гілочок і клаптів шерсті. Два великоокі пташенята, ще безглузді, безпорадні, з широкими жовтими ротами, але вже з орлиною поставою, відкинувшись на спину, відчайдушно шиплять, б’ють лапами і дзьобом протягнуту руку. Часто можна бачити степового луня, який низько летить над землею, або боривітер, який тріпоче в повітрі. Ще нерідко з-під ніг з шумом вириваються сірі куріпки.

Різноманітність дрібних звірів в асканійському степу, як і у всіх степах, невелика. Проте такі типові види, як суспільна і звичайна полівки, які годуються травою, в деякі роки розмножуються у величезних кількостях. Земля буквально зрешечена їх нірками і пошматована стежинами. У роки після ожеледі, коли дощі чергуються із заморожуваннями, житлову нірку в степу знайти важко. Рідше зустрічаються курганчикові миші, сірі хом’яки і степові мишівки; рідкісними в цілинному степу є великий тушканчик та звичайний хом’як. З бур’яну в узбіччі дорога можна підняти зайця-русака. Частіше за інших зустрічаються сірі ховрахи, які з’являються зі своїх глибоких нір ранньою весною. Тонкий уривистий жвавий свист ховраха пожвавив степ з першими променями сонця. В низькотравних ділянках усюди видно звірів, які або сидять стовпчиком, або швидко перебігають, або спокійно пасуться.

За ховрахами полюють не лише степові орли, але й степові тхори та лисиці. Серед інших хижаків в асканських степах є звичайна ласка, рідко можна зустріти горностая. Випадково заходять вовки. Парки в «Асканії-Нова» привернули кажанів, в смерковому небі постійно можна побачити руду вечірницю, у ставків — малого нетопира і кажана. У парку мешкають мала землерийка та довго-гольний їжак, яких зрідка можна зустріти в степу.

На початку літа вечорами можна почути м’яку тремтячу трель зеленої жаби. У густих сутінках біля старої нори ховраха можна знайти і ковганку, яка вийшла на нічне полювання. Вранці на стежинах гріються прудкі ящірки, а іноді і степові гадюки підстерігають крупних кобил, жуків і цикад. Водяна доріжка, яка звивається на гладіні ставка, видає присутність вужа.

Мир комах дуже багатий і різноманітний. Чорний жук, що перекочує гнойову кульку, — така ж невід’ємна частина степу, як пісня жайворонка або нірка полівки. Поволі, але наполегливо, напружуючи всі сили, котить жук запаси корму для свого майбутнього потомства, яке виведеться з відкладених в кульку яєць. Пурхають над квітками червоні з чорним і білим чортополохівкй, жовті з чорним махаони, перламутрівки, сатири, білянки. У середині літа з’являється незчисленна кількість кобил. З-під ніг з гучним тріском піднімаються степові кобили, злітає італійська сарана, оголяючи рожеві нижні крила, і голубокрилки. На великих травах сидять повільні богомоли, по дорогах бігають надзвичайно моторні скакуни. Вечорами на вогонь лампи прилітають то зеленуваті, то жовті з рожевим молочні бражники або сірі великі бражники березок. В асканійських степах збереглося в невеликих кількостях чимало видів комах, які в минулому були широко розповсюджені в степах. До їх числа відносяться, наприклад, деякі сатири, а також особливий вид білянки, в якої на борошнисто-білому фоні чорна пляма, чорна смужка і сіро-чорна вершина крила з червоною плямою у середині.

Осінь в Асканію приходить пізно. Заморозки бувають тільки в жовтні, погода стоїть м’яка, ясна, тиха. Сніг випадає в середині грудня і зникає в середині березня. Сніговий покрив рідко перевищує 10 см і лежить короткий час. Частими є відлига, дощі, холодні тумани, ожеледь і постійні вітри, які іноді досягають сили бурі (швидкість до 20 м в сек.). Але і взимку степ все ж таки не є пустинним. То там, то тут можна побачити великі зграї степових, польових і малих жайворонків, годуються граки, збиваються в щільні зграйки сірі куріпки, табунами бродять степом зимуючі дрохви, як статуї, сидять на курганах канюки-зимняки.

«Асканія-Нова» – Частина 3