Біблійне слово у «Слові» М.Гумільова

У поезії Миколи Гумільова спостерігається активне образне використання (метафоричне , метонімічне) елементів лексико-фразеологічної системи біблійного походження. Це стосується віршів «Погомки Каина» , «Ворота Рая» , «Молитва», «Евангелическая церковь» , «Авель и Каин» , «Молитва мастеров» , «Я не буду тебя проклинать…»

Одним з найбільш характерних прикладів глибокого переосмислення біблійної лексики є короткий і надзвичайно емоційно піднесений вірш «Слово».

У давньогрецькій та грецькій мовах існують три основні лексеми зі значенням «слово» : mwvos , logos , epos. Остання одиниця найбільш еквівалентна російській (epos). Вона означає суто «слово , розповідь», а також «мовлення , оповідь». У семантиці багатозначної лексеми слово виявляються такі лінії взаємозв’язку : «слово»-«справа», «слово»-«світло», «слово»-«погляд», «слово»-«суд», «слово»-«час», «слово»-«думка», «слово»-«річ».

Давні євреї відносились до красномовства з певною упередженістю , оцінюючи таку здібність людини як небезпечну ; людина красномовна сприймалася з недовірою («язик велеречивий» , букв, «той , що багато горить , як спроможний чинити зло»). Слово в сакральному значенні за звичаєм уживається з означеннями , що вказують на його приналежність (авторство) (Боже , Божественне , Господнє , апостольське):

И в Евангелии от Иоанна Сказано ,
что слово это – Бог .

Можливості розкриття змісту лексеми цим , однак , не обмежуються. Слово має ілокутивну силу – воно нерідко супроводжується означеннями віще, пророче .

М.Гумільов вживає поряд з ним характеризуючий прикметник з цього ж «високого» синонімічного ряду- «осіянне»:

Но забыли мы , что осиянно
Только слово средь земных тревог…

Слово- це сила , потужність (всесильне , руйнівне):

… Солнце останавливали словом ,
Словом разрушали города.

Слово спроможне застерегти , як і покарати ; судна функція його лякає , викликає жах і повагу (караюче):

И орёл не взмахивал крылами,
Звезды жались в ужасе к луне ,
Если, точно розовое пламя ,
Слово проплывало в тишине.

Святе слово цінне своїм змістом (слово життя , слово істини):

А для низкой жизни были числа,
Как домашний подъяремный скот,
Потому что все оттенки смысла
Умное число передаёт.

Побутові постулата переносять акцент на стриманість промовника як найбільш правильну стратегію мовленнєвої діяльності. (51) хто розголошує наклеп , той нерозумний (Прит.10.18); (53) відійди від людини нерозумної , у якої ти не помічаєш розумних вуст(Прит .14.7):

И, как пчёлы в улье опустелом,
Дурно пахнут мёртвые слова.

(48) людина розсудлива приховує слова знання (Прит.12.3):

Патриарх седой, себе под руку
Покоривший и добро и зло,
Не решаясь обратиться к звуку,
Тростью на песке чертил число.

Отже, слово , позначаючи найсуттєвіші елементи християнської сфери , вживається у М. Гумільова у кількох значеннях : 1) Бог ; 2) Боже вчення – «Євангеліє» – «Божа мудрість» , «істина» ; 3) Божа кара – «застереження іншим». В усіх цих варіантах воно має при собі означення . У більшості випадків слово символізує закінчений зв’язний текст.

Олена Давиденкова
Науковий керівник- ас. Сорвілова Т.В.

Використана література:
1. Гумилёв М. Сборник стихотворений . – М, 1970. – с. 120-121.
2. Библия. Книги священного Писания Ветхого и Нового Завета. – 1988. – с 24-48.
3. Макеева И.И. Языковые концепты в истории русского языка // Язык о языке: Сб. Статей. – М., 2000.-е. 63-155.
4. Ромашко С.А. Язык и речь в Ветхом Завете // Там же. – с. 543-557.