У Стародавньому світі форма організації верховної влади називалася «політичним правлінням». Античні мислителі Платон і Аристотель вперше формалізували за сумою загальних рис основні форми правлінь – монархію, аристократію, олігархію, демократію, тиранію, охлократію і політію. При цьому Платон відзначав, що кожен тип політичного правління відповідає рівню розвитку в народі цивільних цінностей і розуміння особистих свобод, а Аристотель […]

Абсолютна монархія характеризується тим, що джерелом суверенітету влади є фігура правителя, якому Бог делегували функцію посередника між ним і віруючими. Основний принцип абсолютних монархій Середньовіччя виражається аксіомою «The king can not wrong» («Король не може бути неправий»), тобто воля монарха тотожна законові. Ж. Боден затверджував, «той хто відмовляє в повазі до суверенного государя, відмовляє в […]

Військова диктатура. Військові («преторіанські») режими виникають у результаті військових переворотів у країнах з нестабільним соціально-економічним положенням. Основними причинами можуть стати низький рівень легітимності і відсутність підтримки уряду в масах, гострі соціальні і міжнаціональні конфлікти, слабість політичної еліти, боротьба за перерозподіл влади і ресурсів, зовнішні погрози національному суверенітетові, загроза громадянської війни. Як правило, військові режими скасовують […]

Популістські режими або гегемоністський авторитаризм спирається на культ загальнонаціонального лідера і його всенародну підтримку (Ф. Кастро на Кубі, У. Чавес в Венесуелі). Для цього типу режиму притамане використання демократичних інститутів, що знаходяться під впливом лідера (партії) у сполученні з авторитарними методами правління – ідеологічною або релігійною обробкою мас, пристосуванням виборних механізмів до особистих рис лідера, […]

Платон, Т. Мор, Т. Кампанелла і ряд інших яскравих мислителів минулого тільки мріяли про створення розумно керованої держави, в якій буде досягнута гармонійна єдність між людьми, між суспільними й особистими інтересами. Колективістські теорії завжди спиралися на авторитет держави і силу влади, але тільки наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. з’явилися технічні й політичні засоби, завдяки […]

Як правило, тоталітарні режими виникають у країнах, що знаходяться в процесі переходу від традиційного суспільства до сучасного. Старий світ звичних цінностей руйнується, а якого-небудь досвіду демократичних традицій і перетворень у населення і правлячої еліти немає. У результаті руйнування звичного способу життя (падіння монархій у Європі), суспільно-політичних криз (поразка Німеччини у Світовій війні, революція в Росії) […]

Передумовами нового Світового Порядку в XXI в. можуть стати протиріччя між зростаючими стандартами споживання та виснаженням природних ресурсів у світі, між збільшенням населення і розширенням зони бідності в слаборозвинених країнах та бажанням зберегти високу якість життя в розвинених країнах. Ці фактори сприяють бажанню раціонально (з погляду окремих груп або країн) організувати все громадське життя за […]

Формуючи за допомогою державного апарату атмосферу політичної стабільності у суспільстві, правлячи групи приходять до висновку необхідності зміни політичного курсу за допомогою введенння елементів самоорганізації. Сукупність певних норм поведінки призводить до появи системи прав і свобод а також до виникнення політичних і соціальних носіїв – політичних інститутів. Нові форми правління потребують зміни методів і засобів політичного […]

Словосполучення “демократія” прийшло у сучасний язик з Древньої Греції і в перекладі з грецької означає “демос” – народ, “кратос” – влада, або народовладдя. Демократичні державні форми організації суспільства були дуже поширені в античний період в Греції та на різних історичних відрізках часу у інших народів. Сучасні демократичні режими базуються на політичних ідеях Нового часу , […]

У первісному змісті демократія означала особливу форму організації держави, при якій владою володіє не одна особа (монарх, тиран), не група осіб (аристократія, охлократія), а усі вільні громадяни, що користуються правом голосу. Саме в такому змісті використовував термін «демократія» афінський стратег Перикл, визначаючи її як керування більшості на основі рівних для всіх законів. Виникають питання – […]