Детермінанти як компоненти ускладнення семантики простого речення

Основною одиницею мовлення є речення. Воно є засобом спілкування, оскільки за допомогою речення формується, виражається і повідомляється думка.

Питання про природу речення належить до одного з найбільш дискусійних питань синтаксису. Тому речення, посідаючи центральне місце в синтаксичній системі, не має й дотепер загальноприйнятого витлумачення. Причиною такого стану є те, що у кваліфікацію речення важко вмістити весь набір його ознак. В історії мовознавства були спроби визначити речення у плані логічному, психологічному, формально-граматичному тощо.

Із другої половини нашого століття речення почали розглядати як семантичну одиницю. Тепер ученню про семантику речення притаманне багатоманіття підходів. Зокрема, великого поширення набули дослідження, спрямовані на семантичне моделювання структури події, ситуації як денотата речення.

Речення, що аналізується в аспекті семантичного синтаксису, оцінюється в його відношенні до пропозиції, яка являє собою логіко-філософську категорію. Речення розглядається як один із способів номінації деякої “події”, деякої “ситуації”, яка має місце в дійсності або гіпотетично. Оскільки номінація події не обов’язково має форму предикативної одиниці, то речення, просте за структурою, може бути семантично складним, тобто мати не одну пропозицію, а дві або більше; інакше кажучи, просте речення може мати декілька семантичних предикатів.
До таких семантично неелементарних речень належать перш за все речення, до складу яких входять детермінанти обставинного типу (детермінанти суб’єктного й об’єктного типів є конститутивними елементами семантичної структури речення).

У ролі базової одиниці простого речення, ускладненого детермінантами, можуть виступати різні типи семантично складних конструкцій, формально-граматичною репрезентацією яких є як складнопідрядне, так і складносурядне речення. Перетворення складнопідрядних речень у прості речення з детермінантними поширювачами є одним з основних типів творення простих ускладнених речень на базі складнопідрядних. При цьому зміни зазнають підрядна частина, семантико-синтаксичні відношення та формально-граматичні зв’язки між частинами речення. Утворюється Прийменниково-відмінкова форма з детермінантною функцією в результаті перетворення предиката підрядної частини у віддієслі-вний або відад’єктивний іменник і переміщення його з центральної позиції в периферійну синтаксичну позицію. При цьому відбувається зміна сполучників, що виражають семантико-синтакси-чні відношення між головною і підрядною частинами речення, на прийменники. У цій функції прийменники семантично зближу-ються із сполучниками, але відрізняються від них своїми формально-граматичними характеристиками.

Порівняймо:

При зустрічах з ним була маломовна і стримана (І. Вільде)

На випадок політичної зміни забудуть про його теперішні заслуги перед народом (І. Вільде)

Трансформацію підрядної частини у детермінантний компонент допускають різні типи складнопідрядних речень (часу, причини, умови тощо).

Отже, речення з детермінантами – це поліпропозитивні структури, що містять повідомлення про дві (чи більше) ситуації і стоїть на межі між простими і складними реченнями.

Лілія Гелка
Науковий керівник – Томусяк Л. М.

Використана література:
1. Будько М.В. Проблема простого ускладненого речення у вітчизняному мовознавстві // Мовознавство. – 1991. – № 3. – С. 63-68.
2. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. – К.: Наукова думка, 1983. – 220 с.
3. Вихованець І.P. Граматика української мови: Синтаксис: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.