До проблеми стереотипізації гендеру

Як відомо, одним із актуальних напрямків в історичній, філософській, соціологічній, лінгвістичній та культурологічній науці досі є гендерні дослідження.

Гендер став одним із центральних та фундаментальних понять сучасного суспільства. При цьому його трактування традиційно обґрунтовують ідеєю про те, що важливими є не біологічні чи фізичні відмінності між чоловіками та жінками, а ті культурні та соціальні значення, яких суспільство надає цим відмінностям.

Оскільки гендер є соціально зумовленою категорією, співвідносною з інтерсуб’єктною типізацією, що формує культурно зумовлені очікування мовця, ключовим в аналізі гендерної взаємодії є поняття гендерного стереотипу.

На когнітивному рівні гендерні стереотипи традиційно визначають як найзагальніші уявлення про якості, атрибути, моделі поведінки та соціальні ролі, сумісні або несумісні з образом типового чоловіка чи жінки у свідомості певного лінгвокультурного соціуму на конкретному історичному етапі його розвитку. На мовному рівні гендерні стереотипи розглядають як системи знаків, що репрезентують етно- та соціокультурні уявлення про типового чоловіка або жінку за певної передбачуваності асоціативних зв’язків.

Організація гендерної інформації в англомовному дискурсі регульована мережею фреймових структур, що відбивають гендерні стереотипи й еталони англомовної лінгвокультури. Стереотип трактують як мінімізоване й конкретизоване, фіксоване та стійке уявлення про предмет чи явище навколишньої дійсності. Так, наприклад, характеристики “улеслива позиція”, “зарозумілість” та “безчесність” є виразниками загального уявлення про типового американського політика.

Стереотип виступає реальним засобом відтворення певного типу гендерних відносин, оскільки на мовленнєвому, ментальному і поведінковому рівні фіксує “очікування” соціуму і нормативну відповідь індивідів. Якщо змінити стереотипи, зміниться і гендерна перспектива. Переконаність у “соціальній сконструйованості” ситуації має своїм наслідком віру у можливість її реконструювати. На користь можливості соціального моделювання у гендерній сфері свідчить змінність образів чоловічого та жіночого в історичному часі, різниця моделей міжстатевих відносин, розмаїття символів фемінінності та маскулінності й нормативних тверджень про стать у різних культурах.

Беззаперечним є той факт, що оцінка ролі гендерного стереотипу має дуалістичний характер. З одного боку, гендерні стереотипи призводять до викривлення та спрощення соціальною середовища, заважають його адекватній оцінці, обмежують поведінку особи низкою гендерних ролей та очікувань. З іншого боку, варто зважати на позитивні вияви гендерного стереотипу, які полягають у впорядкуванні та систематизації інформації про реальність та суб’єктів цієї реальності. Без наявності у індивідів низки стереотипних уявлень їм довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповільнило суспільні перетворення та процес набуття нового досвіду.

Як відомо, стереотипи фемінінності та маскулінності в західних культурах є діаметрально протилежними. Якщо для типово чоловічої поведінки характерними вважаються такі риси, як активність., рішучість, прагнення до змагання та досягнень, то для жіночої -пасивність, нерішучість, комфортність, залежність, відсутність логічного мислення та прагнення до досягнень.

У стереотипних уявленнях про гендерні особливості мовлення знаходимо подібну діаметральність. Так, жіночу мовну поведінку характеризують як ввічливу й гіперкоректну, як більш “гуманну”. На думку дослідників, це виявляється в тому, що жінки частіше використовують емфазу, частіше чоловіків ухиляються від прямої відповіді на запитання. До того ж, жінки схильні до вживання престижних, стилістичних підвищених форм, книжкової лексики ввічливіших форм, аніж чоловіки. Мова чоловіків значно компактніша. В ситуації змішаної комунікації чоловіки розмовляють більше, ніж жінки, перебивають представниць слабкої статі, визначають напрямок розмови.

На морфологічному рівні дослідники також відзначають ряд особливостей. Так, дієслів у мові чоловіків набагато менше, але чоловіки виявляють чітку преференцію до використання дієслів недоконаного виду в активному стані. Статистично значущими для чоловічої писемної мови є переважне вживання іменників та прикметників на противагу дієсловам та прислівникам. При цьому у чоловіків спостерігається генденція до частішого використання абстрактних іменників. Якщо власних імен більше в жінок, то у чоловіків значно більше загальних іменників.

Відомості про використання синтаксичних конструкцій у мові чоловіків і жінок показують найбільш суперечливі дані залежно від досліджуваного матеріалу. Так, аналіз мови персонажів англійських драматичних творів демонструє риторичні питання й незакінчені висловлення зі значною часткою імпліцитності як прерогативу персонажів-жінок, з іншого боку, еліптичні конструкції з пропущеним підметами трактують як нехтування правилами граматики, а синтаксичну транспозицію (прямий порядок слів у питанні в англійській мові) як свідчення іронії, характерної ознаки мови персонажів-чоловіків. Однак, як свідчать останні дослідження, у мові чоловіків нижча частота неповних речень і еліптичних конструкцій, а також набагато рідше зустрічаються й пропозиції з інвертованим порядком слів.

Мові чоловіків-письменників часто приписують синтаксичну експресивність за рахунок використання різноманітних синтаксичних повторів з розширенням, підсиленням і уточненням, розчленовування синтаксичної структури. Чоловіки частіше вживають підрядний, а не сурядний зв’язок.

Отже, гендер – це своєрідний підсумок соціалізації людини відповідно до її статевої належності та соціальні очікування від представників кожної статі. Існуючи у свідомості, формуючись у мові та реалізуючись через мовлення, гендер як один із параметрів особистості та суспільно зумовлений розумовий конструкт, який впливає на сприйняття базових оцінних компонентів мовної особистості, знаходить віддзеркалення у гендерному стереотипі як засобі відображення дійсності крізь призму чоловічого або жіночого.

Гошилик В. Б., Дорошенко А. В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника