Дунайський біосферний заповідник

Дунай – найбільша річка Західної Європи. Вона бере свій початок в горах Шварцвальда в Німеччині і, пройшовши майже 2900-кілометровий шлях, оминувши вісім країн із загальним населенням близько 80 млн., трьома рукавами вливається в Чорне море. Ці три рукави утворюють величезну дельту площею більше п’яти тисяч квадратних кілометрів — найбільшу в Старому Світі і одну з найскладніших у світі.

Вважають, що свою назву «дельта» гирла річок одержали через їх схожість з написанням грецької букви «дельта», схожої на трикутник. Дельта Дунаю є найбільшим в Європі заповідником вологих земель. Це також і наймолодша земля Європи: щорічно завдяки природному замулюванню європейський континент збільшується тут на 43,7 квадратних метра. За рік Дунай приносить в Дельту до 50 мільйонів тонн мула і наносів (це приблизно в 8 разів більше, ніж Тибр, і в 20 разів більше, ніж Рейн), внаслідок чого річкові береги і мілини постійно міняють своє розташування і малюнок.

Дельта Дунаю є химерною мозаїкою з води і землі, пересічних каналів, озер, лагун, островів, струмків, стариць, дощових лісів, піщаних дюн. Справжній лабіринт! Недивно, що історичні свідоцтва про нього.так різняться. Геродот, наприклад, вважав, що Дунай впадає в море через п’ять рукавів. Цю думку підтримували Ератосфен з Олександрії і грек Полібій. Йому суперечили дані римського географа Страбона, який вважав, що рукавів існує сім. Інший римлянин, Пліній Старший, був переконаний, що їх всього шість. Клавдій Птолемей вважав, що Дунай впадає в море через сім рукавів, включаючи так звані «Святі Вуста». На картах, що відносяться до часів середньовіччя, Дунай закінчувався то в Мармуровому морі, то в Дарданеллах. Якщо ж карти все ж таки не брехали, то на місці впадання Дунаю в Чорне море зображалося від одного-двох до п’яти-шести рукавів. Тільки в 1856 р. англієць капітан Спратт створив карту, яка було близька до дійсності та відповідала реаліям його часу.

Клімат в дельті Дунаю — континентальний. На нього впливають близькість моря і достаток води у внутрішніх районах дельти. Щорічне середнє значення температури складає 11 градусів за Цельсієм. Що стосується багатства тваринного і рослинного світу, то він є настільки великим” і різноманітним, що ще ніхто не узяв на себе сміливість зібрати і опублікувати в одній книзі повний перелік видів рослин і тварин, яких можна тут зустріти.

Більше 80% дельти покрито водою. Сюди, на озера і болота, які ніколи не замерзають і які надійно вкриті очеретами та багаті на їжу, прилітають зимувати десятки видів водоплавних птахів, причому близько 70 видів прилітає з далекого далека — Китаю і Індії. Дельта є і природною транзитною зупинкою перелітних птахів, які щорічно мігрують з півночі на південь і назад. Різноманітності тутешнього пташиного світу може позаздрити будь-який заповідник Європи.

Рослинний світ дельти є не менш різноманітним, ніж тваринний. Поверхню численних затонів і озер покривають плаваючі рослини — біла і жовта ліліїі водяна волошка. Тут можна зустріти озера, поверхня яких повністю покрита листям водяного горіха. Очерети утворюють величезні непрохідні чагарники, які тягнуться на багато кілометрів. Але дельта — це не лише світ боліт. Тут є і справжні ліси, і навіть степи. Декілька заповідних лісових масивів ховаються серед очеретяних чагарників, а ближче до моря можна зустріти острівці степової рослинності, яка покриває піщані наноси. Ґрунти тут сильно засолені.

Загальна площа дельти Дунаю складає 5640 кв. км, 1200 кв. км доводиться на її українську частку. Тут в 1998 р. на базі природного заповідника «Дунайські плавні» було створено біосферний заповідник, природоохоронну та науково-дослідну установу міжнародного значення. Під його охороною знаходиться близько 46,4 тис. га дельти Дунаю. До числа заповідних територій належать вторинна (морська) дельта Кілійського рукава Дунаю (нижче зам. Вилкове), Жебріянська гряда, Стенцівсько-Жебріянські плавні, русловий острів Єрмаков.

Дунайський заповідник є типовою дельтою великої річки: великі і дрібні острови, утворені наносами мула і піску, розділені великими (гирлами) і дрібними (єриками) протоками, які впадають або безпосередньо в Чорне море, або в мілководні затоки (кути). Кілійськоє гирло — єдиний з рукавів дунайської дельти, в якому збереглися природна течія і натуральне середовище, яке відображає процеси природного розвитку дельти. У цьому ховається унікальність Дунайського біосферного заповідника.

Дунайський біосферний заповідник – Частина 2