Нижче наведено частину дослідження “Лінгвістичні засоби вираження емоцій у творі С.Моема “Театр”“. За цим посиланням ви зможете знайти детальний опис роботи і список джерел.

Емотивність у мові та тексті

У лінгвістиці тексту розглядають мову опису емоцій і мову вираження емоцій. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто емоції є психологічною категорією, а емотивність – мовною [24, 143 с].

При дослідженні емотивності як категорії художнього тексту (О.П.Воробйова [3], К.А. Долінін [6], В.А.Маслова, [12]) необхідно враховувати особливості текстової семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб’єктивність (приналежність суб’єкту). Саме тому при концептуальному моделюванні емотивності розглядаються референційний, інтенційний і рецептивний аспекти текстової семантики [3, с. 126–135.], розмежування яких зумовило виділення трьох складових емотивності:

• предметності як присутності в художньому тексті емоціогенних знань;
• залученості, тобто втілення в тексті емоційних намірів автора;
• сугестивності як вказівки на ймовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність.