Греція за часів Есхіла. Великий трагік жив у час разючих змін, політичної боротьби та смертельних небезпек.

Майбутній драматург народився у місті Елевсін біля Афін у родині аристократа. В юності Есхіл став свідком повалення в Афінах тиранії Гіппія. Повстання розпочали вихідці із заможних родин, яких найбільше боявся тиран і тому найбільше утискав. В Афінах встановлюється демократичний лад.

Другою знаковою подією в житті Есхіла стало об’єднання Греції проти величезних армій Сходу. Перемога греків була перемогою духу, і саме такий Дух прославлятиме у своїх творах Есхіл. Драматург бере участь у більшості головних битв греко-перської війни. Б’ється на Марафонському полі, біля острова Саламін та міста Платеї. Коли стихає шум битв, Есхіл присвячує свій час написанню трагедій, в яких він роздумує над питаннями людської долі та сил, що її рухають.

«Батько трагедії». За різними відомостями, Есхіл написав від 72 до 90 п’єс. Саме він вводить у дію другого актора, що стало новим етапом розвитку трагедії як жанру. Тридцять разів Есхіла оголошували переможцем трагедійних змагань. Першу перемогу драматург здобув у 484 році до н.д. Найбільш популярними були його трагедії «Перси» та «Агамемнон».

Наприкінці життя у поета відбувається особиста драма-Через якісь невідомі причини він, один з героїв битви при Марафоні, змушений залишити Афіни. Античні біографи дають плутані свідчення про цю подію. Одні стверджують, що в своїх трагедіях Есхіл приховано відтворив елементи культу Де-метри, про які мали право знати лише посвячені, і відкриття їх вважалося злочином. Інші дають більш правдоподібну версію. Есхіл не сприйняв демократичних реформ, він був прихильником традиційних форм управління в Афінах, бо саме вони допомогли вистояти проти перської навали.

Останні роки свого життя поет перебував на Сицилії. Промовистою є складена ним епітафія (напис на могилі). Жодним словом поет не згадує про свою театральну діяльність. Служіння місту, громаді для Есхіла було набагато важливішим за оплески театру. Або ж, можливо, причетність до мистецтва видавалася греку такою природною, що не вимагала окремої відзнаки?

Джерело: Зарубіжна література – Н. О. Півнюк, О. М. Чепурко, Т. Ф. Маленька, А. О. Савенко, Н. М. Гребницька, 2008.