Перед тим, як приступити до з’ясування природи факту та його ролі у журналістському творі, необхідно торкнутись ширшого поняття, яким € спілкування. Це слово увійшло у щоденну журналістську і ширше соціальну практику. Дехто з дослідників схильний поряд із поняттям “інформація” вживати поняття “спілкування”, відносячи його до філософських категорій.

Спілкування – це живий процес обміну інформацією. У процесі спілкування з іншими людьми, оточуючим світом, світом різних предметів і речей особистість черпає необхідну їй інформацію. Для журналіста спілкування – чи не найголовніша сфера професійної діяльності. Журналіст постійно спілкується з іншими людьми, із зафіксованою відповідним чином інформацією у вигляді книг, досліджень, публікацій у періодиці, офіційних документів тощо.

Іншими словами, спілкування – це насамперед феномен, який має інформаційний характер. Інформаційні процеси у масштабах суспільства – це постійна циркуляція повідомлень, знань. “Інформаційні процеси охоплюють увесь суспільний організм, пронизують всі соціальні підсистеми, вони наявні у будь-якому. навіть найменшому фрагменті суспільного життя. Не завжди інформаційний процес втілюється у форму слова, мови, писемності. Навпаки, є підстави стверджувати, що повідомлення у вербальному (словесному) виді є лише відносно незначною і особливою частиною інформаційного обміну у суспільстві. В інших випадках воно відбувається у немовленнєвих формах (це стосується, наприклад, “матеріального спілкування” з допомогою речей, предметів, а також економічної, заліково-статистичної, почасти – наукової інформації, спілкування людини з машиною, таких сфер невербальної комунікації, як, скажімо, міміка, семантика поведінки, жести тощо)”.

Мають також рацію цитовані автори, коли твердять, що журналістика є лише незначною частиною соціальної інформації, але водночас вона професійно займається інформаційними процесами і навіть якоюсь мірою керує спілкуванням у суспільстві.

Саме слово “інформація”, як відомо, не однозначне. Різні автори вкладають в нього різні поняття. Довгий час під інформацією

прийнято було вважати повідомлення про події і факти. У журналістській практиці й понині інформацією називають елементарні повідомлення, здебільшого некоментовані, про те, що відбувається V світі. Із виникненням кібернетики з’явилось наукове, універсальне визначення інформації.

На думку Н.Вінера, інформація – це “міра організованості будь-якої системи”, або, точніше, “інформація – це позначення змісту, отримуваного із зовнішнього СВІТУ в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів”. Мати правдиву, об’єктивну інформацію – означає здійснювати свідому, цілеспрямовану діяльність.

Інформація, теорія інформації органічно входять у кібернетику – науку, яка вивчає системи будь-якої природи, що здатні сприймати, зберігати і переробляти інформацію та використовувати її для керування та регулювання. Звідси досить розповсюджена і використовувана мало не на кожному кроці, часто не зовсім коректно і доречно, формула: “Хто володіє інформацією, той володіє світом”.

Відомий український вчений М. Амосов вважає, що інформація – “це зміна фізичного впливу (або параметра системи) в просторі і часі, взята окремо від її фізичного носія. Вона властива будь-якому предметові, тілу, системі, починаючи від елементарних частинок і кінчаючи космічними системами”. Йдеться, отже, про заміну реальних фізичних явищ їх знаковими еквівалентами, які виражаються хоч і фізичними знаками, однак у багатьох випадках простішими і зручнішими для дій з ними. З цієї точки зору вся наука, література, мистецтво, не кажучи вже про журналістику, є інформацією. Ми говоримо про інформаційне суспільство, про інформаційні процеси, про інформаційний простір та інформаційну безпеку тощо. В науці все більше уваги приділяється внутрішній інформаційній мобільності нації.

Існують, звичайно, й інші, часткові, пристосовані до тих чи інших практичних завдань визначення і тлумачення інформації. У першому, прийнятому в незалежній Україні. Законі “Про інформацію”, всупереч існуванню інших думок, дане таке визначення інформації: “Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі”1. Таке службове визначення має законну силу, хоч., ніяк не вичерпує багатоманітності й універсальності самого поняття.

Журналістська інформація як певна частина соціальної інформації є документованими, публічно оголошеними відомостями про все, що відбувається довкола нас і незалежно від нас. Вона ґрунтується насамперед на реальних фактах. Тому для будь-якого, працівника ЗМІ важливо розуміти природу й особливості фактур закономірності використання його в журналістиці.

Факт і природа фактів у журналістиці – Частина 2
Факт і природа фактів у журналістиці – Частина 3
Факт і природа фактів у журналістиці – Частина 4

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.