Факт і природа фактів у журналістиці – Частина 1
Факт і природа фактів у журналістиці – Частина 2

У сучасній науці утвердилась певна практика класифікації фактів на відповідні групи. Прийнято розрізняти одиничні факти і систему, тобто групу фактів, які відносяться до певного питання.

Особливим різновидом фактів є статистика. Під нею прийнято розуміти типові зведені числові характеристики, які ґрунтуються на спеціально організованому масовому спостереженні певних фізичних, економічних, політичних, культурних та інших явищ. Статистика має справу із величезним масивом відповідних фактів, групуючи й обробляючи їх за складною науковою методикою, з метою кількісної характеристики тих чи інших явищ у зв’язку з їх ознаками. Мало або нічого не говорячи про якість певного явища, статистика дає знання про загальні закономірності, тенденції соціальних процесів.

Згадуваний уже Закон України “Про інформацію” виділяє статистику як окремий самостійний вид інформації – статистичної.

Статистична інформація, – говориться у ст. 19 цього закону, – це офіційна документована інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України”.

Широко використовуються статистичні дані у соціологічній інформації, яка дає відомості про ставлення громадян до тих чи інших суспільних явищ, репрезентує не так самі явища, як узагальнену, виражену у цифрах та відсотках думку громадськості.

Крім емпіричних, статистичних фактів, дехто з дослідників виділяє також науковий і художній факти. У першому випадку мають на увазі факти науково вивчені, осмислені за науковою методикою. У другому – йдеться про художні узагальнення (картини, типові характери). Художній факт, якщо користуватись цим терміном, – результат вивчення митцем великої кількості одиничних фактів, втілених в узагальненому образі.

Зрозуміло, у текстах, які оприлюднюють ЗМІ, наводяться факти, що різняться тематикою, ступенем складності і мірою узагальнення. Відзначимо лише, що за роллю фактів журналістські виступи можна умовно поділити на дві нерівні групи: подієва інформація, у якій факт відіграє самостійну роль і є до певної міри самоціллю; і узагальнюючі, а тим більше аналітичні, концептуальні твори, де факти відіграють роль аргументів, служать для доведення певної думки, ідеї твору. Від свіжих, вагомих фактів залежить рівень інформаційної насиченості статті, огляду, есе, нарису.

Наявні факти можна використовувати самостійно, навіть для доказу інших думок, відмінних від тих, які хоче довести певний автор. На цьому, власне, й будується полеміка, коли опонент, використовуючи уже наведені факти, залучаючи нову інформацію, по-іншому тлумачить і пояснює їх. Та про це у наступних розділах.

У цьому випадку необхідно звернути увагу на саму подачу фактів, міру поєднання самого факту і його тлумачення, пояснення. Йдеться не про коментування, не про думку журналіста, не про його присуд з приводу того чи іншого явища, а про таку подачу факту, яка робить його зрозумілим, легше засвоюваним.

Нагадаємо, що появі будь-якої, навіть найелементарнішої журналістської інформації, передує напружена попередня робота думки. У першу чергу репортера, а також цілого колективу редакції, відділу, інформагентства. Насамперед у пошуку, відборі і перевірці достовірності актуальної й оперативної інформації. Тут необхідно брати до уваги фактори соціального, політичного, психологічного, професійного характеру, зважаючи на інформаційну політику редакції, уподобання аудиторії, моральні й етичні; норми. Значну роль тут відіграють національні традиції й уподобання. Адже журналістика японська відрізняється від, скажімо.-французької, а німецька від американської. До того ж, треба мат»; на увазі жорстку конкурентну боротьбу як у глобальному, так і в! національному, навіть регіональному масштабі.

Інша річ, що читач чи слухач не помічає і не повинен помічати цього у самому тексті. Своєрідним еталоном таких некоментованих газетних повідомлень можуть бути новини, які друкуються протягом багатьох років у “Молоді України” під рубрикою “Факт”. Ось декілька типових зразків: “ЗО господарств Запорізької! області завершили збирання ранніх зернових. Загалом тут скошено понад 400 тисяч гектарів, обмолочено з 350 тисяч. Середня врожайність – 21,8 центнера. Усього в області планують взяти близько 1 мільйона 350 тисяч тонн збіжжя” (27 липня 1999 року).

“Успішно закінчилася перша частина експедиції науково-дослідного судна “Горизонт” із Севастополя до берегів Антарктиди.

Полярники і моряки постаралися, щоб за рекордно короткий термін розвантажити судно, поповнюючи запаси української антарктичної станції “Академік Вернадський”, передати вахту новій зміні зимувальників. Після п’ятиденної стоянки на антарктичному, рейді “Горизонт” взяв курс до рідних берегів” (11 квітня 2000 року).

Телеграфний стиль. Жодних емоцій, епітетів, оцінок. Тільки факт. У другому випадку одиничний, у першому статистичний, якісна подія розкривається через кількісні показники. У цьому випадку нас цікавлять не жанрові ознаки матеріалу, а спосіб подачі факту.

Слід зазначити, що не без тиску значно оперативніших і всюдисущих електронних мас-медіа, характер подачі фактів у пресі суттєво змінюється. Газети орієнтуються не так на подієву, як на смислову інформацію, тобто на висловлену кимось думку. Із швидкістю блискавки інформаційні агентства світу облетіла думка першої леді США Гілларі Клінтон про причини зрад свого чоловіка. висловлена нею в інтерв’ю новоствореному журналу “Ток”. їх. за словами дружини президента, слід шукати у дитячих роках майбутнього чоловіка, який у чотирирічному віці страждав від жахливих сварок між мамою та бабусею. На думку психологів, такі ситуації викликають бажання догодити, сподобатись кожній жінці.

Факт і природа фактів у журналістиці – Частина 4

Літературне джерело:

Здоровега В.Й. теорія і методика журналістської творчості : підручник / Володимир Здоровега. – 2-ге вид., перероб і допов. – Львів : ПАІС, 2004 – С. 74-83.